Зимовий Сімферополь – досить неприємне місце. На відміну від Львова чи, скажімо, Києва зима тут супроводжується виключно грязюкою, болотом і повальною депресією. Ніякої романтики, тільки вогкий вітер і хлюпають носи. З тим більшим, втім, ентузіазмом жителі кримської столиці зустрічають зазвичай весну, по-дитячому радіючи кожному сонячному дню. Десь від початку березня можна спостерігати, як гарна алея на бульварі Франка в центрі міста стрімко розквітає, рівномірно заповнюючись душевними компаніями і закоханими парочками. Єдине, що вже багато десятиліть затьмарює всю цю ідилію, – будівля за зловісним номером 13, де «живе» держбезпека.
Народжувалися і вмирали цілі країни, приходили, а потім йшли вожді, змінювалася абревіатура (спочатку КДБ, потім СБУ, тепер ось ФСБ), але проклятий старий будинок побудований на совість і валитися аж ніяк не збирається. Ще в українські часи від цієї будівлі виходили тривожні флюїди, а рік тому воно стала пожирати людей.
16 травня 2014 року тут був затриманий кримський антифашист, майданівець Олександр Кольченко на прізвисько «Тундра». Так, ось так просто: вискочили співробітники, заламали і потягли всередину. Відтоді на волі Саша не з'являвся.
Переконаному «ліваку» Тундрі винесли абсурдне звинувачення в тероризмі й участі в діяльності «Правого сектора». Зараз він у Москві і, згідно з попередніми даними, буде засуджений на 10-15 років колонії суворого режиму за те, що публічно виступив проти анексії півострова Росією. Цей випадок став однією з найяскравіших ілюстрацій того, що відбувається з Кримом.
Реальна влада півострова базується не в республіканському парламенті і навіть не в Радміні
Окупаційний режим на чолі із всемогутніми силовиками послідовно і цинічно звужує межі дозволеного, заганяючи незгодних все глибше в підпілля. Реальна влада півострова базується не в республіканському парламенті і навіть не в Радміні, а все за тією ж адресою – бульвар Франка, 13, республіканське управління ФСБ.
Хоча навряд чи ця вулиця може називатися іменем Івана Яковича, який був мало того, що українцем, так ще й революційним демократом. Набагато більше їй відтепер підходить прізвище іспанського диктатора Франсиско Франко, чий фашистський режим упав набагато пізніше німецьких та італійських колег – аж у 70 роках.
Навіть витрачатися на перейменування не доведеться. Досить просто змінити наголос.
Максим Осадчук, кримчанин, політолог, доброволець
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
