Доступність посилання

ТОП новини

Чергові кримські Нью-Васюки. Зате морські...


Таврійська набережна в Балаклавській бухті. Севастополь, 2020 рік. Ілюстративне фото
Таврійська набережна в Балаклавській бухті. Севастополь, 2020 рік. Ілюстративне фото

Спеціально для Крим.Реалії

У Криму вже можна створювати мартиролог невинно убієнних жертв ‒ ідей окупаційних чиновників для створення красивого іміджу. Звичайно, ентузіазм російської влади після захоплення Криму мав нечувано широкий розмах, хотілося зробити багато, майже все й відразу. У цьому сонмі нереалізованих апетитів вже вписані і гральна зона, і гольф-клуби, і поля для поло, і кінні клуби, і планерний спорт, і рейси суден на підводних крилах, і круїзний курорт, і зимовий курорт на Ай-Петрі, і залізниця від Керчі прямо на Сімферополь, і багато іншого.

Усе це були ідеї не нові, вони витають прямо в повітрі. Однак за України вони оцінювалися реалістично, зважувалися всі за та проти, співвідносилися можливості з перспективами, враховувалося і законодавство, і потреби екології. Багато що будувалося, багато відкладалося на потім. В Україні Крим та його море берегли, у Росії до нього ставляться, як до військового трофею, з якого варто витиснути все, що можна. У Росії чиновники звикли ходити напролом, об'єктивні фактори не враховувати. Звідси не тільки померлі ідеї, а й екологічна катастрофа, пов'язана і з Керченським мостом, і з трасою «Таврида» на суші та на морі.

Ідея будівництва в Криму мережі туристичних портів для яхт світового класу, тобто мережі марин, виникла й обговорювалася ще на початку та в середині 90-х років. Ідею просувала, як перспективну, колишня Партія економічного відродження, її обговорювали на кількох конференціях і форумах. Тоді й були відзначені всі особливості, труднощі та перспективи проєкту, які необхідно враховувати. І все це тоді лягло в архіви, зараз забуте, саме тому російська влада, яка зацікавилася такою привабливою ідеєю, починає набивати на лобі старі ґулі та множити примітивні помилки.

Село Аркадія Роттенберга

Старт цьому проєкту дав сам Володимир Путін у 2016 році, коли доручив збудувати центр яхтового туризму в Балаклавській бухті. І держава для цього зробила перший крок ‒ з бухти були виведені військові частини Прикордонної служби, Міноборони, Федеральної служби охорони, які займали причали, звільнивши місце для марин. Марина планувалася режимніша ніж кордон. Об'єкт був внесений у Федеральну цільову програму розвитку Криму та Севастополя, і наприкінці 2018 року тендер на проєктно-пошукові роботи передбачувано виграла компанія «Будгазмонтаж» Аркадія Роттенберга, яка тоді будувала Керченський міст.

Проєкт назвали «Яхтенне село», він потрапив під особистий контроль губернатора, тоді Дмитра Овсянникова, який став активним його лобістом

Спочатку планувався яхтовий порт на 600 місць загальною площею 1,33 гектара. Однак торік у травні ФЦП сильно оновилася і витрати на створення марини зросли з 3,8 млрд до 7,2 мільярда рублів. Проєкт назвали «Яхтенне село», він потрапив під особистий контроль губернатора, тоді Дмитра Овсянникова, який став активним його лобістом. Апетити росли. На Російському інвестиційному форумі в Сочі у лютому 2018 року керівники Севастополя підписали з Агентством інфраструктурних проєктів (представником сім'ї Роттенберг) угоду, що передбачала фінансування у 15 млрд рублів, а будівництво мало розпочатися вже у 2020 році.

Однак у закуліссі щось змінилося. Торік у березні під час візиту до Сімферополя Володимир Путін повідомив, що проєкт яхтового порту в Балаклаві відкладається нібито через те, що є багато терміновіших інфраструктурних об'єктів. І за інформацією сайту «ForPost» «торік у листопаді Аркадій Ротенберг продав «Будгазмонтаж», з яким асоціювався цей проєкт, нікому не відомій компанії «Будінвестхолдінг», імовірно, пов'язаній з «Газпромом». «ForРost» передбачає, що це стало наслідком не втрати інтересу групи Аркадія Ротенберга до яхтових марин, оскільки зовсім нещодавно газета «Деловой Петербург» писала про його зацікавленість у будівництві нового яхт-клубу вже в Північній столиці, а з чимось іншим. Можливо, це просто спроба «відв'язати» балаклавський проєкт від свого імені та просування його під патронатом інших людей.

Поготів, що причина зупинення проєкту може бути зовсім іншою. Напередодні приїзду Путіна вчені севастопольського Морського гідрофізичного інституту РАН оприлюднили шокуючі знімки з космосу, на яких видно масштабний викид нечистот з глибоководного каналізаційного колектора. Камери зафіксували прорив каналізації. На глибині 36 метрів стався прорив труби глибоководного випуску КОС «Південні», через що більше ніж 70% неочищених стоків опинилися на поверхні води у прибережній смузі.

Буде потрібне не одне десятиліття для подолання екологічної катастрофи в Балаклавській бухті

Виявилося, що в акваторії навколо аварійного прориву в декілька разів гірша екологічна ситуація, ніж у внутрішній, Південній бухті Севастополя, яка вважається забрудненою. За повідомленнями вчених, придонні відкладення тут дуже забруднені, наприклад, бактеріями у 10-20 разів вище за норму. По-друге, фосфатами та амонієм, це мийні засоби з каналізації та продукти людської життєдіяльності.

Буде потрібне не одне десятиліття для подолання екологічної катастрофи в Балаклавській бухті. «У нас зникли 2 млрд бюджетних асигнувань на очисні. Вони стоять зруйновані, а нові не збудовані», ‒ говорив тоді голова севастопольської «Деловой России» Олег Ніколаєв. Громадські активісти повідомили, що при Овсянникові виконання Федеральної цільової програми розвитку виявилося майже повністю зірваним. Причому досі не відомо, куди поділися федеральні бюджетні гроші на будівництво онкоцентру, інфекційної лікарні, клініки «Швидкої допомоги» та інших об'єктів. Але найболючішою стала проблема аварійних каналізаційних стоків у Чорне море.

Однак проєкт був зупинений не повністю. За інформацією сайту «ForPost», тепер займатиметься цим проєктом фірма «Міастра», зареєстрована в Севастополі 30 травня цього року. Її офіційна адреса ‒ це будівля на вулиці Соловйова, в якій розміщені офіси дрібних фірм. Директором та єдиним власником «Міастри», що має в статутному капіталі лише 10 тисяч рублів, є підприємець з Ростовської області, якийсь Роман Саф'янов. На нього ж у Севастополі зареєстрована ще одна компанія, «Балаклава-Інвест». Причому в один день і за однією адресою з «Міастрою».

Характерно, що створене ще за Дмитра Овсянникова ДУП «Проєкт розвитку Балаклави» очолила людина на ім'я Фрол Саф'янов. «ForPost» припускає, що це рідний брат Романа. І вказує, що ці підприємства тим чи іншим чином перебувають в орбіті фірм Аркадія Роттенберга і пов'язані з ним, що, можливо, «Будгазмонтаж» займався тільки проєктуванням марини, а будуватиме її хтось інший. Проте наявність і профіль цих фірм свідчить, що в око впав вже не окремий проєкт, нехай і такий значний як яхтовий порт, а вся Балаклава. При цьому «ForPost» зазначає, що «як і багато інших кримських мегапроєктів, балаклавське «Яхтенне село» залишається проєктом за сімома печатками...

Минуле літо було особливо багатим на прожекти з яхтингу в Криму. Як повідомило ТАРС, посилаючись на голову Комітету з туризму, курортів і спорту російського парламенту Криму Олексія Черняка, комітет першим у Росії розробляє закон про яхтинг у Криму, його планують ухвалити вже цієї осені. Він сказав, що закон ухвалюється для того, щоб врегулювати права приблизно 15-17 марин, які заплановані до будівництва. Передбачається, що слідом за Кримом закони про яхтинг ухвалять Краснодарський край, Ростов, інші регіони, після чого буде розроблений федеральний закон.

За словами Черняка, у Криму вважаються перспективними для розвитку яхтингу Ялта, Севастополь, а також Новий Світ, мис Тарханкут і Коктебель, де будівництво марини лобіює засновник джазового фестивалю Дмитро Кисельов. А щоб розвивати цей напрямок спільно з Краснодарським краєм, плануються проєкти з будівництва марин у Керчі та Феодосії. Перспективним місцем він вважає також Євпаторію. Перша черга ‒ будівництво відразу семи яхтових марин майже на чотири тисячі місць.

Сьогодні яхтсменам у Крим заходити просто немає сенсу, їхній інтерес цілком можуть задовольнити марини Туреччини

Тим часом, ці гігантські плани надихають тільки фантастів. Оскільки для успішного розвитку яхтингу потрібно, як мінімум, дві умови. По-перше, щоб кримські марини за якістю відповідали міжнародному рівню, і ціна обслуговування яхт не тільки не перевищувала світові ціни, але й участь у цьому виді спорту, окрім багатіїв, і середнього класу була прийнятною для середнього гаманця. А це можливо тільки при масовому користуванні яхтовими портами. А воно, у свою чергу, неможливе, поки Крим перебуває під санкціями і кожний захід у його порти фіксується морськими службами і приносить обмеження на обслуговування в портах інших країн. По-друге, збудувати мережу марин ‒ пів справи. Для залучення яхтсменів навколо марин має бути збудована відповідна інфраструктура з культурних, історичних, розважальних закладів, щоб у мандрівників був інтерес заходити у кримські порти. Сьогодні яхтсменам у Крим заходити просто немає сенсу, їхній інтерес цілком можуть задовольнити марини Туреччини. Крим у нинішніх економічних, культурних і політичних умовах конкурувати з ними сьогодні не готовий.

У Коктебелі питання про будівництво марини дебатується з 2018 року, коли почали обговорювати генплан розвитку селища

І не готовий, в першу чергу, через внутрішній стан. Так, у Коктебелі, наприклад, питання про будівництво марини дебатується з 2018 року, коли почали обговорювати генплан розвитку селища. На громадських слуханнях його учасники висловилися проти марини, хоча вона там планується російським урядом ще з 2016 року.

Низка жителів селища виступили з пропозицією прибрати цей об'єкт з проєкту генплану, мотивуючи це тим, що Коктебельська бухта ‒ вкрай невдале місце для будівництва таких об'єктів. Так, за словами голови товариства риболовів-спортсменів «Кара-Даг» В'ячеслава Молота, розміщення «яхтового порту» в західній частині набережної Коктебеля «неминуче негативно вплине на всі об'єкти, які там вже розташовані». Учасники слухань внесли в протокол вимогу прибрати марину з генплану.

Що стосується Севастополя, то там головним лобістом будівництва марини є заступник російського губернатора Марія Литовко, яка на всіх зустрічах з Володимиром Путіним наполягає на необхідності такого будівництва. Але варто подивитися, що пишуть про неї відвідувачі міських форумів, щоб переконатися в тому, що і севастопольці проти такого об'єкта. Користувач під ніком curious type (Севастополь) 28 серпня цього року, процитувавши слова Путіна про те, що марині «будуть раді не тільки жителі Севастополя і Криму, а й усі громадяни Росії із задоволенням приїжджатимуть та займатимуться таким чудовим видом відпочинку, як яхтовий туризм», уточнив: «М-да..., про громадян з якими прибутками йдеться? «Усі» це й ті 20% населення, які за межею бідності, або ще майже 70%, які якось зводять кінці з кінцями? Якщо ж ті, хто регулярно оновлюється в переліках Форбс, то нам, звичайно, можна за них «порадіти», але вони присутністю своїх яхт радувати Крим явно не збираються за наявності Флориди, Багам, Лазурного Берега тощо».

Користувач з ніком d dd (Севастополь) зазначив, що «в Севастополі через ті ж санкції простоюють найглибоководніші причали, а перевалка вантажів у бюджет приносила б більше, ніж оренда ось цього, так би мовити, фуфла-марини. І це не хвилює ні Путіна, ні Развожаєва, ні саму цю Литовку».

Користувач з ніком Мимопроходил написав: «Ледве уявляю собі цільову аудиторію. Для надбагатих тут не дуже хороша інфраструктура (не вистачає селищ, зачищених від черні). Велика частина багатих з ділового середовища до Криму та Севастополя на тлі подій 14 року ставиться не дуже однозначно через наступну кризу та ризики засвітившись потрапити під санкції. У багатьох параноя настільки сильна, що їдуть до Севастополя тільки з готівкою, а карти не використовують. Багаті з середовища силовиків, які за цей час, навпаки, прийшли до успіху, афішувати свої мільйони таким явним чином не люблять. Середній клас потихеньку вироджується, та й теж до Криму і Севастополя має ставлення не дуже однозначне. Справжній російський середній клас (не той, що з прибутками 17 т.р.м.) на 99% представляють ті самі «ліберали», навіть якщо вони працюють на ВГТРК або РТ. А простому люду це просто не по кишені. Навіть у туристів медіанна зарплата близько 40 т. Що вже говорити про місцевих. На їжу, одяг і ліки б вистачило. А ще ризик зростання соціального невдоволення через майнове розшарування. Хай уже краще на Форосі будують для всіх п'яти зацікавлених осіб».

Але російські кримські чиновники, які перетворилися на лобістів для олігархів, мислять зовсім по-іншому, і не інтереси пересічних кримчан їх хвилюють

Користувач Patriot1. написав: «П'ять марин і 21 портопункт ‒ це де буде? Якщо збудують на безлюдному березі та створять інфраструктуру ‒ це одне (чогось самому стало смішно), а якщо візьмуть ту ж Балаклаву і там почнуть робити ‒ це зовсім інше... Як не крути, більшості переважній простих громадян ця яхтова марина абсолютно просто не потрібна, тим більше в Балаклаві... і ще дивує те, що за наявності стількох проблем міських, які вимагають негайного вирішення, держчиновники місцеві займаються неприкритим лобізмом сучасних нуворишів, та й ще й пудрять мізки самим вищим колегам...» Цей же користувач вважає, що «марини будувати не треба... будувати об'єкти необхідно такі, яких потребує переважна більшість громадян, а не купка доларових мільярдерів і мільйонерів, які не знають вже куди витратити «зароблене»..., і роль держави, якщо вона соціально спрямована, ‒ не «шукати» інвесторів-пройдисвітів зі статутним капіталом 10000 руб., а самому організувати це будівництво, щоб гроші йшли в бюджет... Якщо в Балаклаві буде збудована яхтова марина за кошти «інвесторів», вас туди під різними приводами (як пляж «Аквамарина») і на гарматний постріл не підпустять, а все бабло піде на офшорні зони, як це зазвичай робиться на превеликий жаль...»

Але російські кримські чиновники, які перетворилися на лобістів для олігархів, мислять зовсім по-іншому, і не інтереси пересічних кримчан їх хвилюють.

Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Микола Семена

    Кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Шевченка в 1976 році, в українській журналістиці – понад 50 років. Працював у ЗМІ Чернігівської, Запорізької областей, більше ніж 30 років – журналістом у Криму. Співпрацював з журналами «Известия» (радянський період), «Дзеркало Тижня», «День», багатьма журналами. Автор книги про Мустафу Джемілєва «Людина, яка перемогла сталінізм». З квітня 2014 року до квітня 2016 року – оглядач Крим.Реалії. Зазнавав переслідувань з боку ФСБ Росії. У 2017 році був засуджений російським кримським судом до 2,5 років позбавлення волі умовно із забороною публічної діяльності на 2 роки. Європарламент, органи влади України, російські правозахисні організації «Меморіал», «Агора» і тридцять правозахисних організацій у Європі визнали «справу Семени» політично мотивованою. Автор книги «Кримський репортаж. Хроніки окупації Криму в 2014-2016 рр.», перекладеної в 2018 році англійською мовою. Член НСЖУ з 1988 року, Заслужений журналіст України, член Українського пен-центру, лауреат Національної премії імені Ігоря Лубченка, лауреат премії імені Павла Шеремета Форуму громадянського суспільства країн Східного партнерства. Нагороджений орденом «За мужність» премії «За журналістику як вчинок» Фонду ім. Сахарова (Росія), відзнаками Верховної Ради України, Президента України. У лютому 2020 виїхав з окупованого Криму і відновив співпрацю з Крим.Реалії.

XS
SM
MD
LG