7 жовтня 2023 року озброєне угруповання «Хамас», яке включене до списку терористичних організацій у США та ЄС, напало на Ізраїль, здійснивши рейд у мирні міста та поселення, розташовані на кордоні із сектором Газа. За даними Jerusalem Post, на 16 жовтня було відомо про 1300 загиблих внаслідок цієї атаки. Бойовики «Хамас» продовжують завдавати ракетних ударів по Ізраїлю. Ізраїль у відповідь здійснює авіаудари на місцях зосередження угруповання «Хамас» у секторі Газа. Близькість їхнього розташування до цивільних об'єктів унеможливлює уникнення жертв серед мирного населення. За даними органів влади, які контролюють «Хамас», жертвами ізраїльських ударів стали тисячі людей у Секторі Гази. Незалежних оцінок цих даних немає. Реалії поговорили з кримчанами, які живуть в Ізраїлі та стали свідками війни між Ізраїлем та «Хамас».
Приїзд до Ізраїлю – під звуки ракет
«Крим – це моя батьківщина, я прожив там майже 50 років», – розповідає ялтинець Борис Космач. Після анексії Кримського півострова Росією Борис ще кілька років жив у Ялті, потім переїхав до Москви. Але після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року Космач ухвалив рішення готувати документи на репатріацію до Ізраїлю.
«У мене родичі, друзі живуть в Україні. У 90-ті моя робота була [у містах] Москва, Київ, Ялта… Те, що сталося у 2014 році, було ще так, неоднозначно сприйнято багатьма кримчанами, зокрема і мною. Але те, що почалося 24 лютого – за межею розуміння, за межею всього. Жити у країні, яка напала на мою Україну, було вже за межею. Тому я переїхав до Ізраїлю», – пояснює Борис.
Ще однією причиною того, що Космач прискорив свій переїзд, стала наявність у чоловіка військової спеціальності, через яку його могли призвати до армії РФ. Влітку 2022-го він залишив Москву.
Я бачив, як працює наша «Залізний купол»Бори Космач
«Я приїхав 4, і 6 числа (серпня 2022 року – КР), із Сектора Гази вже полетіли ракети. Скажімо так, моя поява в Ізраїлі була відзначена таким «феєрверком і салютом». Так, ми були на півдні і гуркотіло чудово. Я бачив, як працює наша «Залізний купол» (ізраїльська протиракетна система – КР)», – згадує Борис у розмові з Крим.Реалії.
Нині Космач живе у Хайфі – місті на півночі Ізраїлю.
«Я такого навіть уявити не міг»
7 жовтня Борис гостював у своїх друзів-ізраїльтян, коли їх рано-вранці розбудило сповіщення про те, що відбувається.
«Такого ніхто уявити не міг. Я був на півдні, бачив, що там стіна (стіна на кордоні Ізраїлю та Сектора Гази – КР), маса укріплень, тобто, в принципі, теоретично готувалися. Те, що сталося, – це великий шок», – розповідає Космач.
Після того, як у мережі почали з'являтися фото та відео постраждалих мирних жителів від дій збройного угруповання «Хамас», у нього «змінилося сприйняття світу», каже Борис.
«Те, що робив Хамас – це за межею людського розуміння… Цих людей, яких я бачив на відео та в онлайн, я не вважаю взагалі за людей… Після побаченого тих жахів у нас нульова толерантність і терпимість до тероризму», – заявив чоловік.
Борис каже, що такі почуття переживав, коли бачив наслідки війни Росії проти України.
Я зміг здати кров із третього разу. Це була гігантська чергаБорис Космач
«Я дуже сильно емоційно переживав ті події, які були в Бучі, Ірпені, тому що в мене [є] і друзі, і родичі у Києві. Багато чого, що я отримував, – йшло від моїх друзів безпосередньо, не через телевізор, не через пропаганду. І те, що я побачив, що сталося у нас 7-го (жовтня – КР), звичайно, це було, ось як кажуть, флешбек – що я вже десь це бачив», – згадує Борис Космач.
Космач зараз займається волонтерством у Хайфі та відзначає згуртованість ізраїльтян. «Всі, буквально всі – пенсіонери, незалежно від того, хто коли приїхав до Ізраїлю, всі стали в чергу здавати кров. Я зміг здати кров із третього разу. Це була гігантська черга», – розповідає чоловік.
Якби він знадобився ізраїльській армії, то мобілізувався б одразу, каже Космач.
Вони захищають свою країну, вони захищають свої сім'їБорис Космач
«Що мене вразило – це скільки охочих піти на передову, на фронт. Люди зі скандалом проривалися в бойові частини… Я спостерігав, що в Росії всі намагаються уникнути призову, тут – навпаки… Вони захищають свою країну, вони захищають свої сім'ї, бо стоїть питання про виживання: чи ми, чи нас», – розповідає Борис.
Коли йдеться про мирних жителів Сектора Гази, які можуть постраждати внаслідок наземних операцій ЦАХАЛ, Космач каже, що їм не пощастило.
«Так, там є діти, там є мирні громадяни, жінки, люди похилого віку, інваліди і все там є. Кішки та собаки, але на цій території люди є заручниками ідеології… Вони зробили свій вибір, вони залишилися там, не поїхали… Їх, звичайно, шкода чисто по-людськи, але війна є війна», – каже Борис.
«Я повернуся до Криму»
Космач каже, що ізраїльська Хайфа дуже нагадує йому Ялту – і не лише кліматом.
Тут багато чого нагадує мені КримБорис Космач
«Швидше за все, це стан душі, коли все не поспішаючи, як у Ялті в нас. Тепло, всі на розслабоні… По-східному, південному, гарячому емоційні, такі добрі люди. Так, тут багато чого нагадує мені Крим», – згадує Космач.
Говорячи про Крим, Борис усміхається.
Борис підтримує зв'язок зі знайомими, які живуть у Криму, йому, як і раніше, цікаво, що там відбувається. Але повертатися зараз не хоче.
«Звичайно, я повернуся до Криму. Повернуся, коли це буде, насамперед, безпечно для мене… Коли мене не зможуть посадити, якимось репресіям і гонінням піддати за те, що я категорично проти війни Росії з Україною і це не приховую», – каже Космач.
Борис Космач планує залишатися в Ізраїлі та продовжувати волонтерити.
«Треба зібратися, коли приходить біда»
Юрій Вайнбрун каже, що він із «третього покоління кримчан» і сам прожив там більшу частину свого життя.
Провів дитинство в Євпаторії, закінчив там школу, а вищу освіту здобував у Сімферопольському державному університеті. У 24 роки, 1993 року, Юрій репатріювався до Ізраїлю.
Про те, що 7 жовтня 2023 року озброєне угруповання «Хамас» напало на Ізраїль, Юрій дізнався з новин. Каже, що жителям Хайфи, де він живе, пощастило перебувати «у більш-менш спокійному» регіоні.
«Перше, що зробив, я пішов та перевірив, скільки часу займає туди (до бомбосховища – КР) дійти. Буквально, хвилини… Коли в Хайфі була сирена, я бачив, як люди, перелякані, бігли до цього бомбосховища», – згадує Вайнбрун.
Те, що сталося, перевернуло шкереберть країну, вважає Юрій.
«Таке відчуття, що начебто Голокост у тебе відбувається в країні, десь, напевно, кілометрів за 70-100», – каже чоловік. – Як це могло статися? Здавалося б, стільки там всього напихано, система стеження і все, все, все і раптом це просто нічого не спрацювало, і вони («Хамас» – КР) просто заходили і людей розстрілювали».
Вайнбрун залишати Ізраїль не планує. У країні з різношерсним населенням, серед якого живе багато репатріантів, згуртованість – одна з головних якостей, вважає Юрій.
Коли приходить якесь лихо, суспільство здатне забути весь розбрат і зібратисяЮрій Вайнбрун
«Вражає, коли приходить якесь лихо, суспільство здатне забути весь розбрат і зібратися. У деяких містах і населених пунктах, люди, які там жили, не мали достатньо захищених приміщень, їх просто довелося перевозити. Багато волонтерів займалися тим, що допомагали цим людям із розміщенням, продуктами, речами… У містах, де довелося евакуювати людей, залишилися тварини. Волонтери збирають їжу для собак та кішок і привозять туди, щоб їх погодувати», – розповідає Вайнбрун.
У 90-х Юрій служив в ізраїльській армії. Зараз у свої 54 роки він уже не підходить за віком, інакше пішов би захищати країну, каже Вайнбрун.
«Країна живе постійно у бомбосховищах. Як можна жити, коли тобі постійно загрожують ракетами? – продовжує чоловік.
Деякі міжнародні організації, зокрема ООН, звинувачують Ізраїль у надмірно жорсткій реакції та порушенні міжнародного гуманітарного права під час наземних операцій у Секторі Гази.
Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, яка закликає до «негайного, міцного та стійкого гуманітарного перемир'я» між ізраїльськими силами та бойовиками «Хамас» у Секторі Гази.
Юрій не згоден із критикою дій ЦАХАЛ.
«У нас така армія, що ми перш ніж ось усі ці речі робили, ми намагалися людей попередити, ми давали їм коридори, кидали їм листівки, дали їм можливість піти… Люди мають можливість, ну, а хто не пішов, ну, так вибачте мені… Ми не намагалися конкретно завдати шкоди цивільним, тому нам не можуть у цьому дорікати. Так, мені шкода, що гинуть жінки, діти. Але, вибачте, мені більше шкода моїх жінок, дітей, які в нас гинуть», – каже Юрій.
«Крим – частина мого життя»
До анексії півострова Росією Юрій Вайнбрун часто відвідував Крим.
«Я не міг зрозуміти цього, тому що я, коли приїжджав до Криму, всім там було нормально… Ось, і я не бачив жодних причин для того, щоб робити такі речі (йдеться про анексію Криму Росією у 2014 році – КР)» , – розповідає співрозмовник Крим.Реалії.
Як тільки виб'ють окупантів із Криму, я одразу наступного дня туди приїдуЮрій Вайнбрун
Юрій сумує за Кримом та проводить паралелі з тим, що зараз переживає в Ізраїлі. «Я можу вам сказати, як тільки виб'ють окупантів із Криму, я одразу наступного дня туди приїду. Знаєте, я просто так коректно говорю, я їх так ненавиджу. Вони для мене як «Хамас»... Вони зламали людям життя, просто зламали їм. Я хочу дожити, коли їх не буде», – каже Юрій.
Вайнбрун уже 30 років живе в Ізраїлі, але Крим все ще частина його життя, пояснює чоловік.
«Коли питають, що таке любов до Батьківщини? Це не любов до президента, до чиновників, це щось таке [стосовно] близьких дорогих місць, з якими пов'язане твоє життя. Сприйняття України в мене завжди було таким», – підсумував Юрій Вайнбрун.
Редакція Крим.Реалії шукає кримчан, які нині перебувають на Палестинських територіях або евакуювалися звідти, та пропонує їм розповісти свою історію. Якщо у вас є знайомі кримчани із Сектора Гази або Західного берега р. Йордан, які бажають розповісти свою історію, напишіть нам на Krym_feedback@rferl.org
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
