Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Китайський посол у Європейському Союзі Фу Цун заявив, що не бачить причин, через які Україна не повинна повернутися до своїх міжнародно визнаних кордонів 1991 року. У багатьох на Заході та в Україні ця заява викликала ентузіазм, бо є найчіткішою китайською позицією щодо поняття територіальної цілісності та міжнародного права.
А саме про повагу до територіальної цілісності всіх країн йдеться чи не в першому пункті так званого китайського «мирного плану». І завжди було важливо зрозуміти, в яких межах КНР бачить Росію, а в яких – Україну. Чи існує для Китаю поняття «конституційних кордонів» Російської Федерації, яке звучить щоразу, коли Москві потрібно виправдати анексію Криму та інших українських регіонів?
Тепер ми можемо сказати, що не існує. Що КНР визнає міжнародно визнані кордони, нехай про це говорить лише один посол. Але жоден посол Китаю не виступатиме з подібними заявами, якщо вони не збігаються з лінією партії та не проговорені в ЦК КПК та МЗС КНР.
Необхідність вирішити «історичні питання»
Однак, якщо уважно прочитати текст інтерв'ю посла телеканалу Aljazeera та іншим виданням, ми виявимо у ньому іншу важливу тезу – тезу про необхідність вирішити «історичні питання» шляхом узгодження між Росією та Україною. Тобто, з погляду китайського представника в ЄС йдеться не так про окупацію української території, як про історичну проблему, яка може бути вирішена шляхом консультацій. Але, між іншим, такі консультації можуть завершитись по-різному. Можуть визнанням територіальної цілісності України, а можуть визнанням Україною «нових територіальних реалій», на чому наполягає Кремль.
Китайська позиція, таким чином, набагато ближче, гадаю, до російської, ніж української. У Києві не вважають, що є якісь «історичні питання» і наполягають, що будь-які переговори з Росією можуть розпочатися лише після виходу окупаційних військ з українських територій. А в Москві намагаються наполягати на визнанні окупації як факту, що відбувся, і готові починати консультації про це визнання хоч сьогодні.
У колишніх радянських республік якийсь «не такий» суверенітет
Від ідеї про те, що «історичні проблеми» мають бути вирішені Росією та Україною до скандальної тези іншого китайського посла – глави диппредставництва у Франції Лу Шаї – про те, що у колишніх радянських республік якийсь «не такий» суверенітет – буквально один крок. Тому що тільки держава з обмеженим суверенітетом може погодитися з дискусією щодо своєї територіальної цілісності – якими б там історичними міркуваннями це не пояснювалося.
Для прозорості позиції в КНР, гадаю, мали б не просто визнати територіальну цілісність України, а й погодитись з тим, що ця територіальна цілісність – не тема для дискусій. Ба більше, впевнений, не тема для дискусій з країною, яка на цю територіальну цілісність робить замах.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
