Вчений із Ялти десять років прожив у анексованому Росією Криму без російського паспорта. Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну йому довелося проїхати три країни, щоб оновити українські документи. Але російська влада не пустила його назад у країну, відрізавши шлях додому.
Історія Гурія Корнільєва , яку він розповідає Крим.Реалії , про те, як непросто залишитися громадянином України, живучи під контролем Росії, особливо під час війни.
44-річний Гурій Корнільєв – філолог української мови та кандидат біологічних наук. Біохімік народився у Москві. У радянські роки його родина переїхала до Криму – за станом здоров’я був потрібний сприятливий клімат.
Широкій громадськості ім'я Гурія Корнільєва стало відоме у 2017 році. Тоді він уперше зіткнувся із ФСБ. Його допитували з приводу того, що він відмовився отримувати російський паспорт і з 2014 року мешкав на півострові на підставі посвідки на проживання.
Незважаючи на обіцянки російської влади, що жителі Криму «нічого не втратять» у зв'язку з анексією 2014 року, Гурій Корнільєв незабаром втратив роботу. Його звільнили з Нікітського ботанічного саду, де він працював науковим співробітником. У наступні роки кримчанин пережив ще багато випробувань, пов'язаних із його статусом «іноземного громадянина» на рідній землі.
Після того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Гурій Корнільєв залишив Крим, щоб поновити українські документи. Але додому повернутися так і не зміг, залишившись із однією валізою в чужій країні.
«Не хочу, щоб Путін посилався на захист російськомовних»
Гурій Корнільєв розповідає, що він ще 2014 року розумів, що не зможе пристосуватися до російських реалій. Залишився в Криму лише заради літньої мами. Він сподівався, що міжнародна спільнота незабаром змусить Росію піти з Криму. Але цього поки що не сталося.
У квітні 2024 року Гурій Корнільєв поїхав до Грузії, щоб там у посольстві України продовжити дію українських документів.
«Я не хотів брати російський паспорт, тому що не міг прийняти те, що якась країна у ХХІ столітті в Європі може вторгатися на територію іншої країни та змінює її кордони. Також мене зачепило те, що Путін посилався на захист російськомовних і російських громадян. Я народився у Москві, де на той момент жили мої батьки. Це, до речі, завжди дуже дивувало ФСБшників. І я не хочу, щоб Путін у своїй політиці посилався на захист російськомовних. Тому я вирішив не бути причетним до путінського злочину і не брати російське громадянство», – пояснив учений Крим.Реалії своє рішення жити у Криму без російського громадянства.
У російських реаліях життя багатьох кримчан кардинально змінилося, стверджує вчений.
«Ми всі у Криму зіткнулися із санкціями. Багато звичних речей для нас раптом стали недоступними. Наприклад, грошові онлайн-перекази, постачання товарів, до яких ми звикли. Багато хто довгий час думав, що окупація Криму – тимчасове явище. Але що довше це тривало, то ситуація дедалі більше погіршувалася. Постійно було відчуття тиску. Потрібно було постійно контролювати будь-які свої слова, думки та емоції. Навіть комбінування кольорів у одязі могло викликати питання», – розповідає він.
За словами Корнільєва, кримчани, які взяли російські паспорти, постійно перебувають під загрозою кримінального переслідування. А ті, хто, як і він, російське громадянство не оформили, живуть під загрозою анулювання посвідки на проживання та депортації з рідної землі.
«Без російського паспорта не місце в науці»
Життя вченого з 2014 року також різко змінилося. Громадяни, які перебувають у Росії на підставі посвідки на проживання, обмежені у правах. За законом вони не можуть брати участь у виборах, бути обраними, працювати в органах влади, силових структурах і мати доступ до держтаємниці. Але на практиці для них існують інші обмеження, стверджує Гурій Корнільєв.
«Як мені сказали у Нікітському ботанічному саду, оскільки я сам відмовився від російського громадянства, мені не місце у російській науці. Коли мене вперше викликали до ФСБ з цього приводу, то розпитували, для чого мені на роботі комп'ютер та інтернет і чи не мав я можливості передавати якісь дані Україні. Я відчув, що права, які для іноземних громадян прописані в російських законах, супроводжуються також «наполегливими рекомендаціями» російських спецслужб, які не афішуються, але можуть бути вибірковими для кожної конкретної людини», – каже він.
За його словами, представники ФСБ РФ спочатку цікавилися кожним співробітником Нікітського ботанічного саду та їхньою позицією з приводу російської анексії Криму 2014 року, після чого було звільнено кількох людей. Серед них були й ті, хто не взяли паспорт, додав учений.
Керівництво Нікітського ботанічного саду публічно не заявляло про жодні перевірки ФСБ і звільнення співробітників.
«Вам же казали – не висовуватися!»
Після звільнення Гурія Корнільєва з Нікітського ботанічного саду вченому не вдалося продовжити наукову кар'єру. І він був готовий працювати в супермаркеті.
«Мені не вдавалося влаштуватися в жодну наукову установу. Мої документи на конкурс приймали, але оголошували, що я посів друге місце, обіцяли перетелефонувати, але не передзвонювали. Я не міг влаштуватися на роботу навіть до школи. Тому що іноземці в Росії не можуть працювати навіть гідами, не кажучи вже про викладання та роботу з молоддю.
Я цікавився вакансіями у торгових центрах Ялти. Але коли там дізнавалися, що я не просто іноземець, а іноземець з українським паспортом, відмовляли у працевлаштуванні, пояснюючи, що організації бояться великих штрафів. Начебто дуже складна звітність щодо іноземців, якщо їхня держава не є членом Євразійського союзу. Тобто люди з Узбекистану, Таджикистану та інших країн могли навіть без знання мови працювати в Ялті, а українці не могли», – розповідає ялтинець.
Через довгий час без роботи Гурію Корнільєву вдалося влаштуватися хіміком-лаборантом на Ялтинський м'ясокомбінат. Але під час ковідних обмежень це підприємство зупинилося, і він знову став безробітним.
Знову влаштуватися на роботу кримчанину вдалося у 2021 році – на посаду провідного інженера в Науково-дослідному інституті виноградарства та виноробства «Магарач» Російської академії наук (до російської анексії півострова у 2014 році належав до Національної академії аграрних наук України – КР).
Стати науковим співробітником на підприємстві Гурію Корнільєву не вдалося через ті самі труднощі зі звітністю. Але він зміг опублікувати свої статті у російських наукових журналах. Незабаром і цю роботу Гурій Корнільєв втратив.
«2024 року мене викликало керівництво і в нас відбулася розмова. Від мене вимагали написати заяву про звільнення за власним бажанням. І коли я це зробив, зі мною поговорили відверто. Сказали: «Вам же казали – не висовуватися! За вами ФСБ ганяється. Нам багато разів писали, що ми взяли на роботу бандерівця. І доводилося говорити, що ви працюєте лише інженером, а через ваші наукові роботи у мене купа проблем», – стверджує кримчанин.
Крим.Реалії намагалися зв'язатися з інститутом «Магарач». Але поки матеріал готувався до публікації, на наші дзвінки там не відповіли.
«Запитували про «СВО» та чий Крим»
Щоб і надалі уникати російського громадянства, ялтинець під час війни виїхав із Криму оновити українські документи. Щоб потрапити до найближчого посольства України, йому довелося проїхати три країни. Маршрут Гурія Корнільєва пролягав потягом з анексованого Сімферополя до Адлера (Росія), потім літаком до Тбілісі (Грузія). Назад до Криму він намагався повернутися поїздом з Тбілісі до Єреваау (Вірменія), а потім літаком до російського «Шереметьєво». Але російська влада під час фільтрації відмовилася впустити його до країни.
«Представники ФСБ засипали мене питаннями, чому я досі не прийняв російське громадянство, а досі живу з видом на проживання. Коли я прилетів до «Шереметьєво», мене та інших громадян України не допустили до митного контролю. Відразу дали заповнити анкету із 35 питаннями. У ній, окрім загальних питань, є пункти з приводу контактів з українськими спецслужбами та участі у воєнних діях, політичної діяльності, державних нагород України, відомостей про діяльність радикальних українських націоналістичних організацій та загрозу безпеці Росії», – стверджує Гурій Корнільєв.
Особливу увагу, за словами кримчанина, російські спецслужби приділяють двом питанням з анкети: «Чи підтримуєте ви проведення «СВО» РФ в Україні? (так російська влада називає повномасштабне вторгнення в Україну з 24 лютого 2022 року – КР) і «Чи підтримуєте ви політику керівництва України?».
«Я хотів уникнути відповідей на ці запитання, але мені сказали відповідати «так» чи «ні», інакше одразу завернуть туди, звідки я прилетів. Я не міг сказати, що підтримую СВО, тому сказав, що в жодному разі його не підтримую. З приводу другого питання я відповів, що не розумію, про яку політику йдеться: внутрішню, зовнішню, фіскальну, соціальну? Я не можу сказати про це загалом, тому що не жив багато років на території, підконтрольній Україні. Але мені сказали, що я маю відповідати тільки «так» чи «ні».
Я відповів, що підтримую політику керівництва України, тому що підтримую безвіз із Євросоюзом, змінність влади та її публічну критику тощо. Після цього мені відповіли, що йдеться про воєнну політику України. Потім у мене взяли відбитки пальців і долонь, переглянули речі та телефон.
Зрештою спитали, чий Крим. Я відповів, що за міжнародним законодавством Крим – це територія України. Запитали, чому я не відмовився від російського громадянства. Я відповів, що для цього є процедура і мають бути підстави, а таких підстав я не маю. Мені відповіли, що «все зі мною зрозуміло», і в Росію я більше не в'їду», – розповів ялтинець.
«Набридло бути іноземцем»
Російська влада відмовила Гурію Корнільєву у в'їзді до Росії, навіть не надавши йому жодного документа. Він показав Крим.Реалії квиток на потяг, яким планував приїхати до Сімферополя. Але скористатися не зміг.
За словами ялтинця, того дня російські спецслужби не впустили до Росії близько 50 громадян України. Серед них були мешканці прифронтових регіонів України, які після початку бойових дій евакуювалися до країн Європи, а потім намагалися потрапити додому через територію Росії.
Гурій Корнільєв сподівався повернутися до Криму через тиждень після виїзду. Але зрештою опинився з однією валізою в чужій країні. Завдяки допомозі друзів йому вдалося повернутися до Тбілісі, а потім приїхати до України через пункт пропуску «Паланка-Маяки-Удобне» на українсько-молдовському кордоні.
Своє рішення приїхати до України, незважаючи на війну, Гурій Корнільєв пояснив так: «Мені набридло бути іноземцем. У мене викреслили десять років життя у Криму. І мені не хотілося знову переживати це десь у Грузії чи Молдові. Я спілкувався із чоловіками, які там залишилися. Вони кажуть, що відчувають нерозуміння з боку місцевих, що вони там, а не в Україні, де вони потрібні. І я вирішив, що мені випала можливість нарешті здійснити те, чого я так прагнув – бути з Україною».
У столиці України кримчанин мешкає близько місяця. Він не береться рекомендувати кримчанам залишати Крим чи залишатися на півострові. Але радить вірити у свої сили, не опускати руки та сподіватися на краще.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
