Сидячи у вихідні в компанії, обговорювали з приятелями невдалий хайп із позбавленням мандата депутата Керченської міськради Костянтина Єрманова.
Якщо хтось намагався роздмухати пожежу гніву місцевого населення, то їхні зусилля залишилися містянами непоміченими. Зліпити з Костянтина Єрманова образ такого собі «керченського Навального», за якого хтось серйозно вплутається у протистояння з владою, не вдалося навіть найвірнішим поплічникам цього керченського русофіла. З відомих у Керчі людей на скандальний інформаційний привід відгукнулися тільки відомі місцеві краєзнавці брати Костянтин та Володимир Ходаковські, які скромно поспівчували страждальцю, та заледве декілька десятків активістів із соціальних мереж.
Треба визнати, що влада за всіма статтями переграла Єрманова не тільки тим, що прищучила фінансове порушення в його декларації про прибутки. Сесія Керченської міської ради навмисно була призначена на дату, коли увагу містян максимально намагалися привернути до здаванню судна на заводі «Залив», приїздом високих гостей, від Сергія Аксенова до першого заступника головнокомандувача ВМФ Росії Олександра Вітка.
Мало того, того ж дня у Керч прибув ніхто інший як генеральний прокурор Росії Ігор Краснов. Прихильники Єрманова, була справа, надихнулися, що зараз тут усе й почнеться, і голова адміністрації міста Сергій Бороздін отримає не тільки дисциплінарне стягнення від Аксенова, а й місце на нарах. Однак візит генпрокурора навіть особливо не анонсувався: або він мав внутрішній службовий характер, або у розробці перебуває поки не доступна широкому загалу справа.
Так що відбивався Костянтин Єрманов від своїх колег-депутатів сам
Так що відбивався Костянтин Єрманов від своїх колег-депутатів сам. Його прихильники даремно намагалися надати характеру ексклюзивності позбавленню його депутатського мандата: у новітній історії Керчі воно виявилося не першим і не єдиним. Як розповідають досвідчені старші товариші, наприкінці дев'яностих років з депутатського корпусу міста за одну ніч випали семеро вельми відомих депутатів, їх подавали населенню як найщедріших меценатів, які спонсорували все і вся. Всі вони, як довела згодом тодішня міліція України, Криму та Керчі, входили до складу різних організованих злочинних угруповань і були або притягнуті до кримінальної відповідальності, або загинули в бандитських розборках. Декого з їхніх «шісток», так і не викритих, або не знайдених міліцією України, Сергій Аксенов згодом залучив до «самооборони» та участі у «кримській весні».
Один із таких «героїв» ‒ керчанин Артем Мірохін ‒ став депутатом місцевої міськради першого «російського» скликання. Так що вже на зорі «кримської весни» було зрозуміло, що Костянтин Єрманов не вписується в її історію. Але через п'ять років йому все ж вдалося зробити пролом, стати депутатом міськради і навіть увійти до жаданої багатьма комісії з питань бюджету, економічного розвитку, транспорту, туризму та рекреаційної діяльності.
Мабуть, Єрманов вважав, що так він зможе тримати руку на пульсі витрачання місцевого бюджету та ловити корупціонерів
Мабуть, Єрманов вважав, що так він зможе тримати руку на пульсі витрачання місцевого бюджету та ловити корупціонерів, які наживаються на міській скарбниці. Одного він не врахував, що, по-перше, один в полі не воїн, а по-друге, ті ж комуністи, які нібито опонують разом з ним владі та колегам-єдиноросам, не заступилися за Єрманова, коли представники «Единой России» одностайно позбавляли його депутатського мандата. Свою представницю в міськраді, Марину Мілютіну, комуністам вдалося відбити за ті ж фінансові недоліки при подачі декларації про прибутки, тому вплутуватися у заступництво за Єрманова вони вважали невиправдано високою платою за лояльність щодо свого представника.
Тепер Костянтин Єрманов намагається всіма силами довести, що й колишній директор «Залива» Ігор Обрубов неспроста на тій же сесії міської ради склав свої депутатські повноваження. Щоправда, причина його добровільного звільнення з депутатського корпусу Керчі не зовсім зрозуміла. Чи то дійсно Обрубова покликали в Москву сімейні обставини, чи то йому запропонували вигідніший контракт, чи то він виявив розумну обережність і вирішив не привертати увагу до своїх немислимих за керченськими мірками щомісячних прибутків у розмірі більше ніж два мільйони рублів.
Річ у тім, що Обрубов визнаний найбагатшим депутатом Керчі (у 2020 році Ігор Обрубов задекларував річний прибуток у розмірі 26 млн 349 тисяч 401 рубль ‒ КР), а на тлі мізерно малих зарплат працівників заводу його прибутки виглядають чи то глузуванням, то чи відвертою корупцією. Але очевидним є факт: комісія з питань бюджету, економічного розвитку, транспорту, туризму та рекреаційної діяльності Керченської міськради тепер представлена лише її головою ‒ вірним єдиноросом Вадимом Кутузовим, нагородженим медаллю «За захист республіки Крим».
Сам же Костянтин Єрманов ‒ фігура іншого роду. Він ‒ найактивніший учасник «кримської весни», саме в такій якості він став членом російської партії «Родина», а потім і депутатом міської ради. Правду сказати, я навіть не знаю району Керчі, який він представляв у міськраді, не знаю його заслуг перед виборцями, але він та його помічник Віктор Сажин досить активно розпинаються в соціальних мережах, презентуючи себе затятими борцями з корупцією. Саме на ній і зламався хребет депутатства Костянтина Єрманова. У всякому разі, його прихильники так показують справу. Мовляв, викриває Сергія Аксенова, Сергія Бороздіна, виявляє їхні «корупційні витівки», вивів «главу Криму» на чисту воду за покупку квартири для тещі за 400 мільйонів рублів і тепер страждає за правду.
Костянтин Єрманов ‒ не перший і не єдиний, кого позбавили «героїчного» німба захисника «російського» Криму
Мені, чесно сказати, ці ігри у справедливих і помсту здаються внутрішніми розбірками учасників «кримської весни». Зрештою, Костянтин Єрманов ‒ не перший і не єдиний, кого позбавили «героїчного» німба захисника «російського» Криму. Є маса прикладів того, як «самооборонців» позбавляють житла, заробітку та інших досягнень «русского міра». Але, з іншого боку, зрадники ніколи не бувають у честі навіть у інших зрадників, а тим більше у «нових» господарів.
Єрманов наївно вірив, що, вириваючи прапор України з рук ексмера Олега Осадчого та начальника міліції міста, макіївського засланця епохи Василя Джарти Миколи Ткаченка, отримує індульгенцію. Вийшло ж зовсім інакше: Микола Ткаченко залишався донедавнього виходу у відставку начальником поліції Керчі, а Олег Осадчий і після суду виплив впевненим брасом у «російському» Криму.
Костянтин Єрманов виявився людиною поза командою, проте продовжує вірити у справедливість Росії, тепер ‒ її суду, куди він обіцяє звернутися, сподіваючись повернути собі депутатський мандат. Як то кажуть, прапор йому в руки.
Андрій Фурдик, кримський блогер, керчанин
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
