Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Кримські та російські ЗМІ стверджують, що у Криму після 2014 року у мешканців «не залишилося історичних образ». Це нібито підтверджує складений кримськими вченими «атлас нових цінностей».
Кримські та російські ЗМІ стверджують, що у Криму після 2014 року у мешканців «не залишилося історичних образ»
Ігор Воронін – професор факультету географії, геоекології та туризму КФУ ім. Вернадського, створеного Росією на базі захопленого Таврійського національного університету України, заявив, що після 2014 року «жителі Криму стали більш толерантними щодо всіх етнічних груп».
«У Криму та Севастополі продовжують вибудовуватися нові цінності. Зокрема, розвиток істинної, справжньої толерантності до всіх етнічних груп населення Криму з відсутністю історичних образ», – стверджує професор.
Щоб відобразити зміни, що відбулися на півострові за останні вісім років, географи-суспільнознавці вирішили створити «Атлас соціокультурних процесів у Криму».
«У своїй роботі вчені картографічно візуалізували геополітичні, геодемографічні, етнічні, конфесійні та соціально-економічні характеристики Криму, що й призвели до формування нових цінностей і традицій. Ціннісне ставлення до різних етнічних і релігійних процесів вчений пов'язує з російською багатонаціональною реальністю. На думку нашого співрозмовника, подібний вектор у світогляді кримчан стане одним із трендів, які визначатимуть майбутнє соціокультурного розвитку півострова», – пише севастопольське видання ForPost.
Так званий «атлас» – не самостійна робота, а… переробка з українського видання
У цій історії є два дивовижні факти. Перший у тому, що так званий «атлас» – не самостійна робота, а… переробка з українського видання. «Попередній атлас Криму був опублікований ще в 2003 році, і тоді це був комплексний географічний атлас Автономної Республіки Крим», – зізнався Ігор Воронін.
Другий дивовижний факт у тому, що автори «атласу» не в ладах не лише з нинішньою реальністю, а й навіть з історичним минулим. Наприклад, незрозуміло, чому вони так звану «істинну, справжню толерантність» називають новою цінністю, хоча те, як її характеризує вчений, безпосередньо пов'язує цей «новий тренд» із широко відомою раніше «дружбою народів» та «кодексом будівельників комунізму» – та сама декларація «прекрасних цінностей» на словах і та сама повна розбіжність із дійсністю й ігнорування толерантності до інших народів, посилена русифікація на практиці. Тоді декларування дружби Росії та України не завадило ліквідувати Українську Народну Республіку, розстріляти творчу інтелігенцію українського відродження в Сандармосі, не завадило влаштувати серію голодоморів, депортувати цілі народи під час Другої світової війни, не завадило репресувати українських шістдесятників і не заважає тепер Росії воювати з «братською» Україною. Це все толерантність?
Щодо історичних образ, то невже вчені думають, що кримськотатарський народ уже пробачив російській імперській і радянській владі анексію суверенного Кримського ханства? Чи український народ вибачив голодомор 1933 року? Невже вчені думають, що кримськотатарський народ пробачив радянській владі ліквідацію національної інтелігенції у 30-х роках, депортацію всього народу в 1944 році? Тільки за даними Вікіпедії, радянська влада піддала тотальній депортації 11 народів і частковій висилці ще 27 народностей. Такі події є факторами генетичної історичної пам'яті. То чому ж кримські вчені вважають, що ці народи вибачили радянській владі її криваві злочини? Таке не забувається. Почитайте сучасну національну, навіть російську літературу – кожна друга книга про репресії.
Чому ж кримські вчені вважають, що ці народи вибачили радянській владі її криваві злочини?
А ще є й неісторичні образи – так зване «приєднання» Криму у 2014 році, не лише українського, а й кримськотатарського. Адже для кримських татар Крим – єдина Батьківщина.
Є не «історичні», а свіжі репресії проти кримських мусульман, незаконно звинувачених у тероризмі, проти вірян-українців ПЦУ та послідовників вчення «Свідки Єгови». Усі ці активісти не є ні терористами, ні екстремістами. Ні віра, ні громадська активність не є злочинами навіть за російським законодавством, але в тому й річ, що «атлас» існуючої реальності не враховує, а натомість створює фіктивну «толерантність» на основі пропагандистської брехні.
Виходить точно за Орвеллом: репресії – це толерантність? А стосовно українців: війна – це мир, і «их там нет». Це та «толерантність», через яку свого часу розвалився СРСР, з нього без тіні сумнівів вийшли всі національні республіки, оскільки всі вони вже випробували «істинну» та «справжню» радянську толерантність.
Коментуючи зміст «атласу», голова правління Кримськотатарського ресурсного центру Ескендер Барієв сказав: «Я хочу звернути увагу, що анексія Криму в 1783 році була порушенням Кучук-Кайнарджийського мирного договору 1774 року, тому насправді Росія до сьогодні у правовому відношенні перебуває на стадії війни з кримськотатарським народом, сувереном анексованого тоді Кримського ханства. І коли хтось каже, що все це забуто, то насправді ні. Бо коли триває переслідування представницького органу, Меджлісу кримськотатарського народу, то це говорить не про толерантність, а про нетерпимість до кримських татар з боку влади. Не можна не згадати й такі історичні образи як знищення курултаю у 1918 році, ліквідацію Кримської Народної Республіки, знищення кримськотатарської інтелігенції, депортацію 1944 року. Більше того, якщо ми говоримо про повну реабілітацію чи відновлення прав кримських татар, то в першу чергу, йдеться про те, що кримські татари мають бути повернені на історичну батьківщину та має бути відновлено їхню державність, це звучало ще у постанові Верховної Ради СРСР 1989 року. І це, можливо, могло б бути основою міжнаціональної толерантності в Криму, але нинішня Росія далека від виконання цих норм».
Ескендер Барієв каже, що російська влада загалом системно заперечує наявність корінних народів на території Криму. «Тому останні події – системні обшуки, арешти, суди, переслідування людей за етнічним принципом, скорочення класів з вивчення кримськотатарської мови, переслідування національних ЗМІ – це не толерантність, а репресії. Я хочу звернути увагу на те, що сьогодні перший заступник голови Меджлісу Наріман Джелял (за документами Джелялов – ред.) перебуває під арештом у сфальшованій справі, а серед 114 політв'язнів 93 – кримські татари. І поки заборонено Меджліс, поки переслідується народ і він позбавлений права на управління своїм життям, а це є серйозним порушенням декларації ООН про права корінних народів, про яку толерантність ми можемо говорити? Так, кримські татари толерантні, вони використовують ненасильницькі методи боротьби за свої права, але це не говорить про толерантність суспільства чи влади до нас», – додав Ескендер Барієв.
Ознайомившись зі змістом так званого «атласу», голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров сказав: «Це абсолютна неправда, це спроба стверджувати те, чого абсолютно немає насправді. Навпаки, репресії з боку каральних органів Росії щодо кримськотатарського народу, етнічних українців, системне переслідування всіх, хто не виявляє лояльності та не приймає російську окупацію, породжують у кримчан повну недовіру одних груп населення до інших та відчуження від органів окупаційної влади. Будь-який російський режим у нинішніх умовах російської диктатури є абсолютним злом і несправедливістю. До таких тверджень, як у «атласі», не опускалися навіть у часи СРСР, хоча були близько, але все ж таки говорили, що існують і деякі проблеми, породжені культом особи Сталіна. А тут – спроба намалювати взагалі ідеальну картинку, але вона надто далека від реальності».
Видно, автори «атласу» намагалися допомагати кримській владі видавати бажане за дійсне. Мовляв, в Україні незабаром День кримського спротиву, а тут спротиву немає, а є загальна толерантність, «істинна» і «справжня».
Але вийшло навпаки. «Атлас» лише нагадав кримчанам їхні історичні образи, розкрив правду про ті репресії, арешти та судові процеси, про які влада не любить поширюватися, показав кримчанам причини для спротиву тій фальші, яку сіє в Криму Росія. Це і є «один із трендів, які визначатимуть майбутнє соціокультурного розвитку півострова». Ніщо не забуте, ніхто не забутий.
Микола Семена, кримський кореспондент, оглядач Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
День спротиву Криму російській окупації
26 лютого відзначається День спротиву Криму російській окупації, ініційований громадськістю. В цей день в Україні та в усьому світі проводяться акції, дискусії, форуми, мітинги, хода на підтримку кримчан і територіальної цілісності країни.
26 лютого 2014 року перед будівлею Верховної Ради АРК відбувся мітинг на підтримку територіальної цілісності України. Тоді мітингувальникам протистояли проросійські активісти, в тому числі, з партії «Русское единство».
У січні 2020 року депутати Верховної Ради України, серед них Ахтем Чийгоз і Рустем Умеров, звернулися до президента України Володимира Зеленського з проханням офіційно встановити на державному рівні День спротиву Криму російській окупації.
