Доступність посилання

ТОП новини

«Товарне зближення» Кремля та OРДЛО: влада Криму аплодує новому рішенню Москви


Колаж
Колаж

Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії

Не секрет, що економіка Росії відчуває гостру потребу в ресурсах. Вона купує зерно, багато інших видів продовольства. За наявності нафти і газу, країна імпортує деякі види енергоносіїв, наприклад, вугілля. Аналіз торгівлі Росії та Білорусі приводить до висновку, що ці країни є близькими до стану ресурсної кризи.

Аналітики вже говорять про «ресурсне прокляття», вони здивовано запитують: «Чи загрожує Росії ресурсна криза?», вони пишуть книги про прояви кризи ресурсів у світовій економіці й намагаються передбачити, чи буде криза в Росії?

Наближення ресурсної кризи передбачають і російські аналітики. Зрештою, хто і коли міг би припустити, що, наприклад, Білорусь буде не експортером, а імпортером… картоплі? Ніхто. Але це сталося. І не в останню чергу через недалекоглядну політику Олександра Лукашенка. Підхід ресурсної кризи в самій Росії також легко пояснити – їхній уряд і президент займаються програмою озброєнь, ведуть війну з Україною, турбуються про нейтралізацію негативних наслідків світових санкцій, і ось результат – Росія відчуває гостру потребу в вугіллі.

Представити примусову закупівлю дефіцитних ресурсів для себе у вигляді «гуманітарної допомоги» для сусідів – це особливий стиль російської політики

Газета російського парламенту Криму з ніжною радістю пише: «Тепер донбаське вугіллячко потраплятиме на російський ринок». Йдеться про указ Володимира Путіна «Про надання гуманітарної допомоги населенню окремих районів Донецької та Луганської областей України». Представити примусову закупівлю дефіцитних ресурсів для себе у вигляді «гуманітарної допомоги» для сусідів – це є такий особливий стиль російської політики. Водночас ніхто не замовчує справжню мету указу.

Спікер російського парламенту Криму Володимир Константинов прямо так і каже: «Росія інтегрує Донбас у свою економіку. І це правильно». Крім того, мова йде не тільки про вугілля, а й про метал, алкоголь, тютюнові вироби і цілу низку товарів, які і в ОРДЛО не зайві, але ж там вони гроші ще не здогадалися друкувати, і тому потребують російських рублів. Це дає можливість представити дії російського президента й уряду майже як благодійність – зрештою, Росія платитиме за донецькі товари. Але ви самі розумієте, що друкувати гроші легше, ніж видобувати вугілля, плавити метал, вирощувати тютюн або виробляти вино та коньяк.

Спікер російського парламенту Криму Володимир Константинов
Спікер російського парламенту Криму Володимир Константинов

Володимир Константинов прямо стверджує, що «мова йде про подальшу інтеграцію» ОРДЛО в російський економічний простір і називає це «надзвичайно важливим кроком у цьому напрямку».

Росія з якоїсь причини не поспішає приймати ОРДЛО під свою повну відповідальність

Водночас сама Росія з якоїсь причини не поспішає приймати ОРДЛО під свою повну відповідальність. Однак що ж тут дивного: Кремль знайшов більш ефективний спосіб – для чого прирівнювати якісь невизнані «республіки» зі своїми суб'єктами, якщо під виглядом «гуманітарної допомоги» легше викачувати ресурси від них, до того ж – дешевше, а то й задурно.

Наприклад, якщо в перші місяці після захоплення окремих територій Донецької і Луганської областей Росія різала на метал обладнання шахт і заводів, щоб відправити їхніх робітників у незаконні збройні формування, її посадові особи також вважали, що займаються благодійністю. Не дарма ж це обладнання було вивезене з України в так званих «гуманітарних конвоях». Справа, однак, не обмежилася брухтом. Тоді «товарна конвергенція» мала вигляд демонтажу обладнання цілих заводів і вивезення його до Росії.

У пресслужбі Головного управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони України повідомили про такі випадки «державного мародерства»: «Зафіксовано факти знищення Росією промислових об'єктів Донбасу. Зокрема, демонтовано і вивезено до Росії спеціальне обладнання для виробництва мідного дроту для шахтного обладнання ВАТ «Донбаскабель» (Донецьк).

За інформацією української розвідки, робота низки підприємств була повністю зупинена на окупованих територіях Донбасу: ВАТ «Луганський патронний завод» (виробництво патронів), ДП «Луганський авіаційний завод» (капітальний ремонт авіаційної техніки), ВАТ «Молодіжна» (виробництво електромагнітних реле), ВАТ «Первомайський механічний завод» (виробництво авіаційних систем), ДП «Центральне конструкторське бюро машинобудування «Донецьк» (виробництво спеціального технологічного устаткування), Державне хімічне підприємство ім. Петровського (виробництво і утилізація промислових вибухових речовин). Велика частина устаткування цих підприємств була вивезена до Росії. Також демонтовано і доставлено в Росію обладнання ЗАТ «Луганський машинобудівний завод ім. Пархоменка, ВАТ «Машинобудівний завод – 100», ДП «ЦКБМ Донець», ПАТ «Завод гірськорятувальної техніки «Горизонт», «ПАТ Луганськтепловоз» і ТОВ «ПОЛІ-ПАК».

Це крім того, що в 2014 році російські війська демонтували і вивезли до Росії обладнання низки українських оборонних підприємств, що залишалися на окупованій території Донбасу. Згідно з розрахунками, було вивезено обладнання 18 заводів. Крім того, бойовики розрізали на металобрухт понад 30 основних заводів і шахт.

Таким чином, значення указу Володимира Путіна полягає лише в тому, що тепер сировина, ресурси та обладнання вивозитимуть до Росії не підпільно, а на «правових підставах». Після цього указу Росія визнає сертифікати для товарів і послуг, випущених у тимчасово невизнаних «республіках», маріонетковими урядами, невизнаними навіть Росією. Вироби з цих територій допускатимуться на ринок нарівні з російськими. Квоти для руху товарів через так звані «кордони» між ОРДЛО та Росією будуть скасовані. До 15 грудня російські чиновники мають підготувати та запровадити законодавчі зміни для виконання цього указу. Після цього Росія відкрито поставлятиме туди гроші.

Міністерство закордонних справ України після публікації указу Володимира Путіна спрямувало Росії ноту протесту. МЗС України розглядає підписання президентом Росії цього указу як грубе втручання у внутрішні справи України, порушення її законодавства та норм міжнародного права.

Росія сама постачає в Україну факти доказів про порушення міжнародного права

За інформацією Міністерства закордонних справ України, визнання «сертифікатів», одностороннє визначення контрольних пунктів для руху товарів через тимчасову неконтрольовану територію державного кордону України та інших заходів, передбачених указом яскраво демонструє, що мета політики Росії полягає в посиленому затягуванні тимчасово окупованих територій України у свої економічні, політичні, виборчі та інформаційні простори. Підписання такого указу, як повідомляється в Міністерстві закордонних справ України, суперечить зобов'язанням Росії за Мінськими угодами та угодами Нормандського формату, підриває зусилля Німеччини, Франції та України для відновлення продуктивної роботи цих майданчиків з мирного врегулювання.

Водночас, як зазначає «Центр журналістських розслідувань», реалізація цього указу значно полегшує Україні надання доказів у міжнародному суді, оскільки чітко ілюструє положення міжнародного права про так званий «ефективний контроль» Росії в ОРДЛО, і з цього моменту Росія несе відповідальність за все, що відбувається на окупованих нею територіях.

До банку доказів долучаються також такі факти як паспортизація, створення колаборантських органів влади, призначення своїх громадян і своїх чиновників на посади в ОРДЛО та багато іншого. А тепер ще й указ президента. Росія сама постачає в Україну факти доказів про порушення міжнародного права.

Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

Новини без блокування і цензури! Встановити додаток Крим.Реалії для iOS і Android.

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

  • 16x9 Image

    Микола Семена

    Кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Шевченка в 1976 році, в українській журналістиці – понад 50 років. Працював у ЗМІ Чернігівської, Запорізької областей, більше ніж 30 років – журналістом у Криму. Співпрацював з журналами «Известия» (радянський період), «Дзеркало Тижня», «День», багатьма журналами. Автор книги про Мустафу Джемілєва «Людина, яка перемогла сталінізм». З квітня 2014 року до квітня 2016 року – оглядач Крим.Реалії. Зазнавав переслідувань з боку ФСБ Росії. У 2017 році був засуджений російським кримським судом до 2,5 років позбавлення волі умовно із забороною публічної діяльності на 2 роки. Європарламент, органи влади України, російські правозахисні організації «Меморіал», «Агора» і тридцять правозахисних організацій у Європі визнали «справу Семени» політично мотивованою. Автор книги «Кримський репортаж. Хроніки окупації Криму в 2014-2016 рр.», перекладеної в 2018 році англійською мовою. Член НСЖУ з 1988 року, Заслужений журналіст України, член Українського пен-центру, лауреат Національної премії імені Ігоря Лубченка, лауреат премії імені Павла Шеремета Форуму громадянського суспільства країн Східного партнерства. Нагороджений орденом «За мужність» премії «За журналістику як вчинок» Фонду ім. Сахарова (Росія), відзнаками Верховної Ради України, Президента України. У лютому 2020 виїхав з окупованого Криму і відновив співпрацю з Крим.Реалії.

XS
SM
MD
LG