Синод Російської православної церкви призначив главою Кримської митрополії Псковського митрополита Тихона (Шевкунова). Митрополит Сімферопольський та Кримський Лазар (Швець), який минулого літа разом із митрополією перейшов з УПЦ (МП) до РПЦ, звільнений «на спочинок» із подальшим матеріальним утриманням коштом Сімферопольської єпархії. Навіщо це потрібно і що тепер робитиме митрополит УПЦ МП Онуфрій? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії поговорили з експертами та релігієзнавцями.
З 2014 року Кримська митрополія формально залишалася у складі Української Православної Церкви (Московського патріархату) і такий стан зберігався до 2022 року. Це була формальність, яка дозволяла митрополиту Онуфрію вдавати, що церква зберігає цілісність, каже завідувач відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. Сковороди НАН України, доктор філософських наук Олександр Саган. Водночас священники Кримської митрополії брали активну участь в анексії півострова, агітуючи за «приєднання до Росії».
Призначення Псковського митрополита Тихона (Шевкунова) – представника РПЦ ставить УПЦ (МП) у ще складніше становище, вважає професор.
«Митрополит Онуфрій поставлений у жорстку розтяжку. Якщо він до 11 жовтня ще міг якось маневрувати та говорити, що так, деякі єпархії анексовані Москвою, але водночас їх очолюють українські єпископи. Хоча є винятки, наприклад, по Запоріжжю. Але таке відверте призначення сьогодні ставить питання – яким чином Кримська митрополія, хоч вона і відібрана Москвою, але досі ще значиться в УПЦ (МП), відображатиметься у календарях і списках УПЦ (МП)?» – каже Олександр Саган.
З іншого боку, призначення Шевкунова є проявом внутрішньої боротьби в РПЦ, вважає Олександр Саган. На його думку, російський патріарх Кирило бачив у Шевкунові конкурента, який претендує на патріарший престол. Він навіть відправляв його подалі від Москви, в Псковську митрополію, одну з найвіддаленіших і найбідніших у Росії.
«Але за ті п'ять років, які Шевкунов керував митрополією, він зумів залучити туди понад 20 мільярдів рублів інвестицій. Для розуміння, бюджет єпархії до приходу Шевкунова становив 15 мільйонів рублів. Зрозуміло, що ці 20 мільярдів не лише на єпархію», – розповідає Олександр Саган.
Гроші вкладалися в культурні та іміджеві проєкти, Шевкунов планував перетворити Псковсько-Печерський монастир на лавру, тобто підвищити його статус, розповідає експерт. Ці обставини й призвели до того, що Шевкунова відправили до Криму.
«Я думаю, Кирило знову злякався, що Шевкунов зможе стартувати звідти на патріарший престол і відправляє його фактично в гарячу точку, я вважаю. Тут наклалися інтереси і світських служб, і ФСБ. Як відомо, Шевкунов активно співпрацює з ФСБ. Його навіть називають преосвященним націоналістом», – вважає Олександр Саган.
У жовтні 2022 року РНБО України внесла митрополита Тихона в санкційний список як «пропагандиста і того, хто підтримує агресивну війну проти України через релігійні структури та втручання у внутрішньоцерковні справи України».
«Це призначення (Шевкунова в Крим – КР) має далекосяжні плани. Це створення проросійського інформаційного простору. Шевкунов відомий як основоположник таких проєктів, як «Росія – моя Батьківщина», «Росія – моя історія». З іншого боку, це гуманітарні та культурологічні проєкти, які він реалізовуватиме в Криму», – вважає Олександр Саган.
Ексочільник Радміну АРК, народний депутат України трьох скликань Сергій Куніцин, який був добре знайомий із митрополитом Лазарем, вважає, що той був «українцем до мозку кісток». Так, принаймні, Сергій Куніцин заявляв у червні 2022 року в інтерв'ю Крим.Реалії. Просто митрополит опинився в Криму «багато в чому безправний». Причиною його відставки міг стати, як і вік, йому вже 84 роки, так і недостатня запопадливість на службі, вважає політик.
«Можливо, він недостатньо дотискував ситуацію. Багато священників з України було. Я думаю, що 50 на 50. З одного боку, почесна відставка, старість уже, з іншого боку, щось їм там не подобалося, тим більше, що там Кирило вже себе святим вважає, щось їм там не сподобалося, сто пудів», – зазначив Сергій Куніцин в ефірі Радіо Крим.Реалії.
За статутом РПЦ МП, архієрей пише заяву «на спочинок» у сімдесят п'ять років, тож Лазар уже дев'ять років пересидів, каже священник Богородської єпархії ПЦУ (Москва) Яків Кротов. І, крім того, йому справді не довіряють, упевнений священник.
«Владика Лазар, адже він народився 1939 року у Волинському воєводстві. Він народився у тій частині України, яка не була в Радянському Союзі. І те, що він бував у Латинській Америці і відпарвляли його сюди-туди, нагадує про одне – саме на таких людей, які народилися поза полем впливу Кремля, особливо тиснула таємна політична поліція, Луб'янка. І я боюся, що він, звичайно, виконував завдання Кремля, але продовжували тиснути, бо знали, що українці, особливо ті, що народилися до окупації, люди ненадійні. Не довіряли власним ставленикам. І, мабуть, це триває», – вважає Яків Кротов.
Вступивши у 15 років послушником до Свято-Духівського скиту, Лазар (Ростислав Швець) встиг побувати і єпископом Аргентинським та Південноамериканським, і Тернопільським та Кременецьким, і архієпископом Одеським та Херсонським. В Одесі він опинився на початку 1990-х. Там він навіть виступав за автокефалію УПЦ.
«На початку дев'яностих він йшов до Автокефальної Православної Церкви України. Потім повернувся, коли зрозумів, що там не дуже світить кар'єра. Тобто це звичайний такий радянський архієрей, заточений під конформізм, на жаль», – пояснив Яків Кротов.
А ось призначення Тихона Шевкунова до Криму з погляду Синоду – заслання, каже Яків Кротов.
«З іншого боку, Шевкунов – людина дуже активна. І він був у Криму вже з Путіним. Вони там відкривали, ну, закладали ініціативу якогось парку на честь російської, звичайно, армії та її «победоодоления», як сказав би Салтиков-Щедрін. У цьому сенсі він буде вірнішим слугою Кремля, Кремля взагалі й міністерства війни зокрема, ніж був Владика Лазар Швець», – упевнений Яків Кротов.
Багато російських журналістів 15 років тому, розповідає Яків Кротов, пророкували Шевкунову посаду російського патріарха замість Кирила, оскільки вважали його ліберальнішим. Але, впевнений Яків Кротов, вони не лише ідентичні персонажі, а й обидва апаратники Кремля.
«По-перше, Шевкунов реального впливу не мав. Він навіть ніколи не був членом Синоду. А це є ключовою позицією для майбутнього патріарха. По-друге, він не ліберальніший. Він такий самий антизахідник, він такий самий імперіаліст, він такий самий мілітарист», – вважає Яків Кротов.
У ЗМІ прийнято називати Шевкунова духівником Путіна, каже Яків Кротов. Це можна пояснити медійністю самого Шевкунова та публічною близькістю до російського президента. Шевкунов це не заперечує, але й не підтверджує.
«У Путіна не думаю, що є духівник. З погляду православ'я, Путін поводиться неадекватно вже хоча б тому, що розлучився. У нього дуже... Ну, як у Івана Грозного шлюбне життя. Але хоча б він не вбиває старих дружин, щоб одружитися з новими. Це вже великий прогрес за пів тисячоліття», – каже Яків Кротов.
Митрополит Тихон відомий тим, що публічно заявляв про те, що голосуватиме за Путіна, називав «Крим поза Росією – абсурдом» і стверджував, що не Росія напала на Україну, а навпаки, Україна воює проти Росії. У ЗМІ його ще називають бізнесменом від церкви. За даними видання «Агентство», на будівництво історико-археологічного парку «Херсонес Таврійський», що курується ним у Криму, він отримав понад 18 млрд рублів.
«З призначенням владики Тихона (на Кримську митрополію – КР) буде гірше. Хоча б тому, що владика Лазар був літній, був літній українець. В глибині душі, я думаю, він був на боці України. Тихону, природно, цікаво одне – вислужитися перед Путіним. Я думаю, що він зараз у Криму всіх шикуватиме під прапори Патріархії. Звісно, ніякої мови, нічого українського він не допустить. І в цьому сенсі... Ну, бачите, ну як сказати, загалом християни іноді живуть у підпіллі. Ну що робити? І я вас запевняю, що тут, у Москві, теж не солодко», – розповів Яків Кротов.
Митрополит Тихон очолив митрополію, яку до цього митрополит Лазар (Швець) очолював майже 23 роки. Останні дев'ять років після анексії Криму він і кримські священники УПЦ МП залишалися в її структурі. Ще у листопаді 2018 року Лазар приїжджав до Києва та брав участь у Соборі єпископів цієї церкви. Водночас він сам та його підлеглі співпрацювали з російською адміністрацією у Криму. Але претензії до Швеця у СБУ були оформлені лише у грудні 2022 року, коли його за поданням Служби безпеки було внесено до санкційного списку РНБО України.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
