«Російська сарана». Жителі Снігурівки про мародерство, допити й «бізнес» окупантів

10 листопада ЗСУ звільнили Снігурівку в Миколаївській області. 8 місяців місто контролювали російські військові. Весь цей час містяни, кажуть, жили під обстрілами, без води і газу. Журналісти Крим.Реалії побували у звільненій Снігурівці, поспілкувалися з людьми, які пережили окупацію, й тими, хто вже повернувся до рідного міста.

«Постійно стріляло. Завжди. Вдень і вночі»

Уродженець Снігурівки Сергій Лавренчук згадує, як російські військові увійшли в місто з 18 на 19 березня. До цього кілька днів посилено бомбардували населений пункт.

«4 дні були обстріли Снігурівки. Справа в тому, що обстріли були, а жодного військового у нас у Снігурівці. Принаймні, ми не бачили їх. Ось так. А нас обстрілювали з літака, ось так, із чого тільки можна, касетними снарядами», – згадує місцевий житель, підприємець Сергій Лавренчук.

«Одразу було незвично, а потім звикли. Постійно стріляло. Завжди. Вдень і вночі. Постійно і регулярно. Їли борщ, діставали уламки та їли далі. Не було куди тікати, бо когось знаходило, того й у підвалі знаходило», – розповідає про обстріли інший житель Снігурівки Дмитро.

Окупаційні війська одразу зайняли район багатоповерхівок, каже Сергій Лавренчук. Людей із квартир виселили, додає він, бронетехніку ховали між будинками та у приватному секторі по сусідству. Під час окупації район багатоповерхівок у Снігурівці називали «нулем» або «передовою», по-військовому, через обстріли всі вісім місяців.

«Якось підрахував 46 прильотів. Вдруге – 27. І це просто один захід. Ну, там якраз, на передовій. Ну, так, просто дах побило осколками, та й все»,– каже Дмитро, він не виїжджав зі Снігурівки всі 8 місяців.

«Мародерство і «бізнес» російської армії»

Місцеві розповіли, як окупанти вивозили награбоване з району багатоповерхівок. Мародерство, кажуть, посилилося за кілька тижнів до так званого спланованого відходу російських військових.

«Мародерили все. Що видно, все, що лежить, все, що добре лежить. Все, що лежить погано. Все, коротше. Начисто. Ну, коротше, російська сарана. Як от сарана нападала, так і зараз. Останні три тижні – взагалі жах. Взагалі. Машини відбирали. Щось не сподобалося у машині, там зламалося, не зламалося, не завелося, усе, спалили. І так по всій Снігурівці валяються ці машини. Під будинком, де завгодно», – пригадує Дмитро.

«Луплять, руки крутять. Закручують, у багажнику катали. Мішок на голову. Нічого, просто перевірка документів. Документи взяли, подивилися, все, мішок на голову, руки зав’язали і все кажуть: «Рятуй руку, відрубаємо і коліно прострелимо, зараз горло ріжемо». Ну, то паспорт дали, мотузку перерізали, все. Відпустили. Відбувся легким переляком. Це просто перевірка документів», – розповідає про спілкування з російськими військовими Дмитро.

Фермер Сергій Лавренчук повернувся до рідного міста одразу після деокупації. Показує, що залишилося від його господарства на «передовій». На базі його теплиць, розповідає, російські військові організували «бізнес».

«Полуниця, так. Виноград раніше був, потім викорчували. На цей сезон була полуниця. Вони тут їли полуницю. Так, у травні місяці вони з’їли всю полуницю. Ну, вони як їли. Вони рвали її тут, давали нашим українцям, а наші українці продавали у Снігурівці. Вони мали бізнес тут. Вони й солярку тут сточували. Он у Євгенівці 50 тонн соляри сточили», – каже Сергій.

За 8 місяців окупанти поділили Снігурівку на зони впливу, кажуть місцеві, і навіть влаштовували перестрілки через «бізнес-суперечки».

«Одні там, припустимо, крадуть селітру, інші крадуть соляру. Десь хтось соляру там стирив, у них там розподіл території. Мінометами один одного закидали. Або набухалися там. Закидали цими мінами. Перестрілки, коротше. Потім Снігурівкою ходять розмови, що вони там між собою, коротше, шмалять. Бо по-дурному. З одного краю Снігурівки до іншого краю Снігурівки, самі по собі. Вони ж там усі різних національностей», – розповідає Дмитро.

За 8 місяців у Снігурівці побували військові з різних куточків Росії, розповідають місцеві. Судячи з написів, залишених на багатоповерхівках, тут були підрозділи з Чечні, Кабардино-Балкарії, Республіки Адигея та Ставропольського краю.

«По-різному було. Всяке було. Останні погані були. У них ця була, як вона називається, ротація. Місяць минав, інші були», – розповів один із жителів Снігурівки, який відмовився називати своє ім’я.

«Тут стояли буряти, чеченці, абхазці, дагестанці, всі підряд. Мало росіян. Такі, що навіть російської не знали», – підтвердив слова земляка Дмитро.

Фермер Сергій Лавренчук привів нас до свого продуктового магазину, як він сам каже, «на передовій». У сільпо, каже, російські військові обладнали штаб. У день нашого приїзду до Снігурівки сапери розмінували приміщення. Ймовірно, російські військові готувалися зимувати у Снігурівці. В одному з приміщень магазину Сергія збудували піч із підручних матеріалів. В іншій кімнаті спорудили душ. Судячи з розкиданих патронів, розвантажень, коробок від боєкомплекту і просто військового взуття, спланований відхід, як формулює Міноборони Росії, був все-таки несподіваним. По собі окупанти залишили в Снігурівці міни і розтяжки.

Снігурівка повертається до цивілізованого життя

«ДСНС працює в штатному режимі, відділення ДСНС, і працюють бригади ДСНС з розмінування. Нацполіція працює. Розмінування ще буде тривати дуже довго», – каже голова військової адміністрації Снігурівки Іван Кухта.

28 листопада в одному з будинків району багатоповерхівок підірвався житель Снігурівки, повідомляв Іван Кухта. Чоловік спустився до підвалу, але там був встановлений вибуховий пристрій. 17 листопада в районі Снігурівки під час розмінування цвинтаря на міні підірвався начальник вибухотехніків поліції Миколаєва.

Під час окупації російські військові скидали на Снігурівку авіаційні бомби, розповів Іван Кухта. Вцілілих адмінбудівель у місті майже не залишилося. Зруйноване старе відділення поліції. Будівлю мають розмінувати, потім за роботу візьмуться криміналісти. Усередині можуть бути докази воєнних злочинів окупаційних сил, зауважує місцева влада.

«Це був пункт, куди вони звозили людей, допитували, а потім вже переправляли безпосередньо в місто Херсон, в Херсонську область, в Каховку, Голу Пристань. Маємо закатованих безпосередньо людей в селі Новопетрівка, це Широківська територіальна громада, це межі колишнього Снігурівського району, скажімо так. Це майже за якусь там неділю до їх виходу звідси закатували хлопців, так», – розповів Іван Кухта.

Після «русского мира» до Снігурівки повертається цивілізація. Щоправда, повільно. Усі 8 місяців у місті не було електрики, води та газу. На те, щоб протягнути дроти й дати світло бодай в один з мікрорайонів міста, йде тиждень, розповіли у філії Снігурівського району «Миколаївобленерго».

«Ще немає нічого. Он світло роблять. Води немає, опалення немає. Газ у балоні заправляємо, їздимо. Місяць в окупації побули та виїхали. Ходили по хатах, дивилися, щоб зброї не було, щоб камуфляжного одягу не було», – згадує час проведений в окупації житель Снігурівки Сергій.

«Ми запускаємо відділення «Приватбанку», відділення «Ощадбанку», все це працює на дизель-генераторах, все це працює на «Старлінках». Але все це працює. «Укрпошта» працює вже більше тижня. Працює «Укрпошта», роздаємо пенсії. На жаль, поки що не роздаємо по селах, по старостинських округах. Чому не роздаємо? Тому що, по-перше, там ще не всі дороги розміновані, проходить фільтрація, і не встигаємо це зробити. Але Снігурівку покриваємо. І маю надію, що з початком наступного місяця, а це вже дуже скоро, «Укрпошта» поїде селами, зможе роздати пенсії там», – ділиться досягненнями Іван Кухта.

За підрахунками голови військової адміністрації, до повномасштабного вторгнення Росії в Снігурівці жили близько 12 000 людей. Зараз – 3 800.

Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.