Доступність посилання

ТОП новини

Міфи про кримсько-китайську співпрацю


Спеціально для Крим.Реалії​

Днями в Криму побувала група, яку представники російської влади Криму називали представниками Асоціації російсько-китайської дружби і керівниками комерційних компаній з Китаю. Парламентська газета Криму відразу ж зробила висновок: «Китайцям Крим подобається... Схід в своїх симпатіях і інтересах керується прагматичними речами, а в якості ліричного доповнення, напевно пам'ятає, що «росіянин з китайцем – брати навік».​

Зокрема, кримчани презентували туристичні програми, розроблені з урахуванням переваг туристів з КНР, а представники готелів і санаторіїв розповіли про свої об'єкти розміщення. Китайців цікавили сакські грязі, кримська виноробна продукція, морозиво, куряче м'ясо, ефірні та соняшникове масла, пише видання.

За заявою російського віцепрем'єра уряду і міністра економіки Криму Ірини Ківіко, Китай входить до трійки найбільших імпортерів кримської продукції. У 2020 році туди відправлено товарів більш ніж на 4 млн доларів, що становить 12% експорту регіону... Вже рік тривають поставки кримського морозива. В цілому за перше півріччя 2020 року експорт сільськогосподарської продукції з Криму до Китаю збільшився в 13,5 рази, стверджує Ківіко.

Обидві сторони, як видно, дотримувались вимог пристойності і говорили високі слова, хоча 4 млн доларів експорту на рік – це не те, що для Китаю, але і для Криму мізерна цифра, однак в умовах санкцій російська влада півострова і тому рада.

Невеликі обсяги торгівлі і при цьому прохання секретаря Міністерства закордонних справ Китаю Чжао Ліцзянь до України не політизувати співпрацю деяких китайських компаній з Кримом, говорять саме про політичне підґрунтя цього візиту. При цьому дивує нова порція «китайських хитрощів», коли стверджується одне, а робиться інше.

З одного боку, китайські керівники не можуть не знати, що Крим знаходиться під міжнародними санкціями, і при цьому торгувати з ними країні, члену ООН, як мінімум, непристойно. З іншого боку, заява Чжао Ліцзяня про те, що «позиція Китаю з питання Криму послідовна», не знімає певної напруги в українсько-китайських відносинах. Китай свого часу утримався від голосування по резолюції Генеральної Асамблеї ООН щодо територіальної цілісності України № 68/262, яка була прийнята 27 березня 2014 року на 68-й сесії Генеральної Асамблеї ООН відкритим голосуванням країн-членів ООН, 100 з яких висловилися «за», 11 – «проти», а 58 країн утрималися. Сподіваємося, з часом Китай чіткіше визначить свою позицію.

На словах Китай робить вигляд, що буде розвивати торгівлю з нинішнім окупованих Кримом

Це на ділі, а на словах Китай робить вигляд, що буде розвивати торгівлю з нинішнім окупованих Кримом. При цьому, як свідчить заступник міністра закордонних справ України Євген Єнін, він зустрівся з послом Китаю Фань Сяньжуном і обговорив з ним недавній візит китайських бізнесменів до Криму. Пан Фань Сяньжун запевнив у «незмінності підходів уряду КНР до тимчасової окупації АРК, зокрема, в підтримці територіальної цілісності і суверенітету України в межах її міжнародно-визнаних кордонів. Було зазначено, що коментарі окремих політиків і експертів про нібито зміну позиції уряду КНР щодо Криму в контексті ситуації навколо «Мотор Січ» не мають нічого спільного з реаліями».

Тобто посол Китаю спростовує широко розтиражовану російськими ЗМІ заяву народного депутата України від фракції «Опозиційна платформа – За життя» Вадима Рабиновича про те, що візит до Криму – це «хід у відповідь Китаю в зв'язку з позицією України по «Мотор Січ». Китай довго зберігав нейтральну позицію щодо Криму, але раптом «передумав» і направив туди представників на чолі з членами Пекінської експортно-імпортної комісії».

У той же час виходить, що Китай нічого не передумав, вважає Крим українським, проте при голосуванні в ООН утримався, а комерційну делегацію посилає через Москву? Де ж тут логіка?

І наскільки правильно китайський посол зрозумів слова Євгена Єніна, який «нагадав китайській стороні про те, що уряд України розглядає візити до Криму в обхід українського законодавства як «недружні», а також такі, які «грубо порушують чинне законодавство». І що «були наведені приклади, коли подібні візити мали вкрай небажані наслідки для відповідних іноземних компаній і їх представників»? Заступник голови українського МЗС також додав, що довів до відома китайської сторони, що Україна «поважала і буде поважати іноземні інвестиції, а також строго дотримуватися взятих на себе міжнародних зобов'язань у цій сфері». З іншого боку, обсяг торгівлі Китаю з Україною в десятки разів перевершує обсяг товарообігу з Кримом, і чи варто втрачати досить великого партнера заради «кримської дрібниці»?

Можливо, китайська сторона тут повинна зрозуміти психологію російської влади в умовах здійсненої ними незаконної анексії півострова і її наслідків – ізоляції Росії. Сьогодні для України російська влада Криму – це свого роду хунвейбіни, які ігнорують міжнародне право, свідомо скоюють злочини і керують, не озираючись ні на які закони. Сьогодні вони стверджують, що «брати навік», але варто згадати сумні підсумки конфлікту 1969 року на острові Даманський, в якому ні за що загинули сотні громадян Китаю і СРСР.

Для Криму вже стало правилом, що кожна нова влада відразу ж береться «освоювати» Китай

Історія підлещування анексованого Криму до Китаю налічує майже 30 років і могла б навчити дечому китайських керівників. Варто тільки підняти десятки китайсько-кримських меморандумів, як відразу стане зрозуміло, що влада півострова їх підписує не заради реального співробітництва, а для розгортання пропагандою міфу про дружбу і рівне партнерство Криму з Піднебесної.

Для Криму вже стало правилом, що кожна нова влада відразу ж береться «освоювати» Китай. Пам'ятається, Юрій Мєшков на початку 90-х років, відразу після обрання президентом Криму подався до Китаю. Через якийсь час до Криму приїхали китайці і підписали меморандум. Однак ніякої найсучаснішої фабрики макаронів на півострові так і не з'явилося.

Але всіх перевершили масштаби обіцянок уряду Василя Джарти, при якому в 2010 і 2011 роках «відбувся справжній інвестиційний прорив Криму в Китай». Були підписані меморандуми про інвестування в проєкти реконструкції міжнародного аеропорту «Сімферополь» і комплексу «Порт Ялта» на 300 млн доларів кожен. Обговорювалися питання фінансування проєкту з перенесення потужностей Євпаторійського морського торгового порту на Південну косу озера Донузлав. Планувалося будівництво парогазової електростанції в Щолкіно, тематичного парку пригод «Діноленд», п'ятизіркового готелю «Кемпінські» на ПБК.

Здавалося, що в Криму не залишиться жодного шматочка землі, що не забудованого китайцями. Але ніяких проектів реалізовано не було. Жодного

Проєкт розвитку Західного Криму оцінювався в 20 млрд доларів. Передбачалося будівництво зернового елеватора замкнутого циклу, молочного комплексу на 1200 голів, промислових садів горіхоплідних культур на площі 700 га і кизилу на площі 300 га, підприємства з виробництва дитячого харчування. Передбачалася взаємодія в розвитку виноградарства і виноробства, включаючи поставки кримської продукції в Китай, були плани розвитку сільського господарства, створення спільної авіакомпанії. Здавалося, що в Криму не залишиться жодного шматочка землі, що не забудованого китайцями. Але ніяких проєктів реалізовано не було. Жодного!

Уже в перші роки окупації кримські чиновники стверджували, що «з Росією в Крим прийшли справжні китайські« масштаби». Тоді серед них називалася ідея будівництва глибоководного порту під Євпаторією. Його активно рекламував віцепрем'єр Криму Рустам Теміргалієв, якого пізніше звинуватили в крадіжці 300 кілограмів золота з українського «Ощадбанку» і витіснили з Криму.

Та так нічого і не побудували. Тепер домовляються вже нічого не будувати, просто приїхати позасмагати. Хоча колишні кримські уроки для китайців, або ж китайські уроки для кримчан, так не пішли на користь.

Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Микола Семена

    Кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Шевченка в 1976 році, в українській журналістиці – понад 50 років. Працював у ЗМІ Чернігівської, Запорізької областей, більше ніж 30 років – журналістом у Криму. Співпрацював з журналами «Известия» (радянський період), «Дзеркало Тижня», «День», багатьма журналами. Автор книги про Мустафу Джемілєва «Людина, яка перемогла сталінізм». З квітня 2014 року до квітня 2016 року – оглядач Крим.Реалії. Зазнавав переслідувань з боку ФСБ Росії. У 2017 році був засуджений російським кримським судом до 2,5 років позбавлення волі умовно із забороною публічної діяльності на 2 роки. Європарламент, органи влади України, російські правозахисні організації «Меморіал», «Агора» і тридцять правозахисних організацій у Європі визнали «справу Семени» політично мотивованою. Автор книги «Кримський репортаж. Хроніки окупації Криму в 2014-2016 рр.», перекладеної в 2018 році англійською мовою. Член НСЖУ з 1988 року, Заслужений журналіст України, член Українського пен-центру, лауреат Національної премії імені Ігоря Лубченка, лауреат премії імені Павла Шеремета Форуму громадянського суспільства країн Східного партнерства. Нагороджений орденом «За мужність» премії «За журналістику як вчинок» Фонду ім. Сахарова (Росія), відзнаками Верховної Ради України, Президента України. У лютому 2020 виїхав з окупованого Криму і відновив співпрацю з Крим.Реалії.

XS
SM
MD
LG