Захист культурних цінностей Криму: від Пакту Реріха до Гаазької конвенції

Спеціально для Крим.Реалії​

Минулого тижня Верховна Рада України ухвалила закон «Про приєднання України до Другого протоколу до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року». Законопроєкт №0036 був наприкінці минулого року розроблений Міністерством культури, молоді та спорту і поданий до парламенту президентом України Володимиром Зеленським. За ухвалення закону проголосував 321 народний депутат.

Міжнародне право в галузі захисту культурних цінностей під час військових конфліктів має давню історію. У Криму широко відомий такий факт: у 30-х роках XVIII століття війська фельдмаршала Лассі захопили Карасубазар, а потім «розграбували його і перетворили на попіл», а війська фельдмаршала Мініха зайняли Кезлев (Євпаторію), а потім і Бахчисарай, спалили все місто, серед іншого й красивий Бахчисарайський ханський палац разом з архівом Кримського ханства. За спогадами очевидців, обгорілі папери кілька діб носив вітер серед згарищ. На жаль, у міжнародному праві тоді ще не існувало актів про захист культурних цінностей, що, однак, не знімає відповідальності за цей злочин проти людства з Російської імперії.

Україна має захищати свої культурні цінності

Нещодавно в ефірі Радіо «Культура» генеральний директор Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків і президент ICOM Ukraine Катерина Чуєва сказала, що «на відміну від людей культурні цінності самі себе захистити не можуть, музеї і культурні пам'ятки вимагають нашого захисту». Тому ще до Першої світової війни почалося формування міжнародного права в цій галузі. За інформацією представника Польського комітету «Блакитний щит» Лідії Клюпш, першими актами в цьому плані стали IV Гаазька Конвенція про закони та звичаї сухопутної війни та IX Гаазька конвенція про бомбардування морськими силами під час війни 1907 року. Вони мали свою роль у стримуванні застосування варварських методів ведення війни та зменшували загрозу втрати людством культурних шедеврів.

Наступним був Вашингтонський пакт або ж Пакт Реріха 1935 року. Був підписаний Договір про захист художніх і наукових закладів та історичних пам'яток. Це, однак, не зупинило варварів ХХ століття під час Другої світової війни: людство втратило сотні пам'яток і тисячі інших культурних цінностей. Тому 14 травня 1954 року була підписана Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту, а також виконавчий регламент і перший протокол. Ці документи ратифікувала також і Україна.

Але виявилося, що Конвенція та протокол не охоплюють усього спектру захисту культурних цінностей, вони не змогли захистити людство від великих втрат у війнах кінця ХХ і початку XXI століття (Близький Схід, Перська затока, Балкани, Афганістан, Ірак і т.д.). У 1995 році в Парижі відбулася зустріч держав-сторін Конвенції, на якій було ухвалене рішення про створення Другого протоколу.

У 1998 році проєкт протоколу був розглянутий секретаріатом ЮНЕСКО, а в березні 1999 року в Гаазі він був підписаний під час Дипломатичної конференції країн-сторін Конвенції. Протокол містив нові елементи захисту культурних цінностей: персональна кримінальна відповідальність, кваліфікація ушкоджень культурних цінностей як військового злочину, уточнення поняття «військова необхідність», введення інституту «посилений захист», створення нового органу ‒ Комітету захисту культурних цінностей ‒ і розширення переліку заходів захисту. До Гаазької конвенції 1954 року долучилися 20 держав, серед них і Україна. Кожна держава-учасниця зобов'язана раз на чотири роки подавати звіт про виконання вимог Другого протоколу.

Окрім того, вже навесні 2017 року Рада безпеки ООН ухвалила Резолюцію 2347 про заходи захисту культурної спадщини від терористів і в умовах збройного конфлікту. Вона стала першим в історії Ради безпеки ООН документом, спрямованим на захист культурної спадщини людства.

Нові «лассі» та «мініхи» прийшли до Криму

Перший протокол до Конвенції був ухвалений 14 травня 1954 року і набрав чинності 7 серпня 1956 року. Його підписали і Україна, і Росія. Другий протокол був ухвалений 26 березня 1999 року набув чинності 9 березня 2004 року. Україна днями приєдналася до нього, але Росія до цього часу залишається осторонь. Мабуть, причина в тому, що російським чиновникам вже є чого боятися.

Ексдиректор Бахчисарайського історико-культурного заповідника Ельміра Аблялімова розповідає: «Активна дискусія про приєднання до Другого протоколу велась в Україні з 2018 року. Тільки у 2019 році відбулися три важливі дискусії фахівців. У результаті Міністерство культури розробило відповідний законопроєкт».

За її словами, приєднання до протоколу відбудеться негайно після здачі на зберігання гендиректору ЮНЕСКО ухваленого документа. Згідно з новими реаліями, на території України заборонений і стає незаконним будь-який експорт, виїмка або передача права власності на всі культурні цінності, заборонені незаконні археологічні розкопки і будь-які модифікації або зміна типу використання культурних пам'яток. Усі ці новації на окупованих територіях тепер переслідуються кримінальним законодавством і вважаються злочинами.

І тут виникає питання про відповідальність Росії за незаконне поводження з культурними цінностями у Криму.

Ельміра Аблялімова говорить, що з 2014 року в Криму повсюдно проводяться незаконні розкопки, які не припиняються, незважаючи на протести української сторони. У результаті, тільки під час будівництва траси «Таврида» вже знищені понад 90 пам'яток.

Серед основних порушень російською стороною при поводженні з культурними цінностями Ельміра Абялялімова називає привласнення об'єктів культурної спадщини Росією, незаконне переміщення їх на російську територію. Найбільш яскраво ці порушення проявились під час так званої «реставрації» Бахчисарайського ханського палацу, де на Великій Ханській мечеті вже втрачена автентична покрівля і відновити її вже неможливо. Окрім того, незаконні роботи проводяться і на інших об'єктах, причому, характер цих робіт не визначений, ніхто не знає: це реконструкція, реставрація або просто перебудова. По суті, ці об'єкти тепер є новотворами, вони втратили свою первісну цінність.

«Зараз активно просувається питання про нібито реставрацію Золотого кабінету Ханського палацу, триває «реставрація» Головного корпусу. До того ж, ще на восьми об'єктах плануються роботи, які спотворять їхній вигляд, ‒ на Дюрбе Діляри Бікеч, на Північному та Південному Дюрбе, Світському корпусі, стайновому корпусі, ханській кухні, бібліотечному корпусі, а також на Соколиній вежі. Тобто, практично всі об'єкти Ханського палацу потрапляють під спотворення вигляду і незаконні зміни, що заборонено Другим протоколом Гаазької конвенції про захист культурних цінностей», ‒ каже ексдиректор Бахчисарайського історико-культурного заповідника.

Як повідомила Ельміра Аблялімова, зараз збирається повна інформація про незаконне поводження окупантів з культурними цінностями. І вже цього року в Україні очікують експертів ЮНЕСКО, які разом із музейними працівниками України вирішуватимуть питання про проведення моніторингової місії в Крим.

Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції