Російські силовики розслідують пошкодження десантного корабля «Минск» і підводного човна «Ростов-на-Дону» ВМФ РФ у доках Севастопольського морського заводу в Криму після атаки 13 вересня. Винних шукають серед мешканців міста. За інформацією постійного представництва президента України в АРК, у справі відбуваються обшуки та затримання, але, на відміну від інших випадків, ці затримання не розголошують.
Про справу «Севморзаводу» та як росіяни намагаються звинуватити проукраїнських кримчан у точних атаках Збройних Сил України в ефірі Радіо Крим.Реалії ведучий Сергій Мокрушин говорив із заступником постійного представника президента України в АР Крим Денисом Чистіковим, дисидентом Олегом Софяником і військовим експертом Дмитром Снєгирьовим.
Кого підозрюють?
Підозра у коригуванні вогню по російських військових кораблях у сухому доку Севморзаводу впала на співробітників підприємства, розповідає заступник постійного представника президента України в АР Крим Денис Чистіков. Він каже, що така інформація надійшла від представників кримського руху спротиву.
«Відомо про проведення опитування не лише їх (співробітників заводу – КР), а й кола знайомих, рідних. Також відомо про зникнення кількох людей, нібито їх затримання. Офіційної інформації немає, окупаційна влада не коментує зазначені випадки, оскільки вона намагається утримувати ситуацію, щоб не виникла соціальна напруга», – розповідає Денис Чистіков.
«Невдоволення зростає»
При цьому, зазначає Денис Чистіков, уникнути напруження не вдається. За його інформацією, російські силовики регулярно проводять обшуки та допити місцевих жителів після кожної атаки по об'єктах у Криму.
«У низці випадків, включаючи атаки Кримського мосту та інфраструктурних об'єктів, залізниці, вони почали проводити опитування, обшуки співробітників цих структур, що спричиняє невдоволення, оскільки серед них є особи, які підтримують окупаційні адміністрації. Саме така поведінка окупаційних поліцейських викликає занепокоєння та невдоволення навіть у їхніх прихильників», – зазначає заступник постпреда президента України у Криму.
Крім цього, каже Чистіков, російські силовики з 2014 року мають практику «викрадення людей, застосування тортур, психологічного тиску та призначення винних».
«Була така хвиля навесні – влітку цього року, коли після атак на інфраструктурні об'єкти затримували представників кримських татар. Водночас, через те що було оприлюднено такі випадки представниками народу, їхніми сім'ями, зазначені особи через 3-4 дні поверталися додому і розповідали, що на них чинили психологічний та фізичний тиск з метою зізнання у скоєнні цих злочинів», – повідомив Денис Чистіков.
«Марафонець-диверсант» – версія російських силовиків?
Куратором «українських коригувальників» окупанти називають севастопольського плавця-марафонця, дисидента і правозахисника Олега Софяника. Про це він дізнався з телефонних дзвінків із Криму. При цьому чоловік ще за два роки до повномасштабного вторгнення Росії в Україну вимушено залишив півострів.
«Мені було якраз 13 вересня кілька дзвінків від моїх друзів, від сусідів із Севастополя, що до них приїхали з обшуками, що шукають там техніку. Забрали телефон, комп'ютери. Шукали, як вони там казали, деталі від безпілотників. Нібито вони в них удома зберігаються, вони якось із цим пов'язані. І кажуть, шукають тебе, тебе бачили в Севастополі. І на вулицях бачили, що я нелегально перебуваю в Криму та коригую удари по військових об'єктах у Севастополі. Ці люди просили не називати їхніх імен, тому що, ну бояться, бояться проблем із ФСБ, бояться каральних дій російської влади», – розповів Олег Софяник.
«Обшук провели у мого доброго друга. Має активну проукраїнську позицію. Це севастопольський спортсмен, плавець. Брав участь зі мною в марафонських запливах. Ігор Іващенко. У нього був обшук, теж шукали мене, переглядали там, телефони вилучили. Він має офіційне попередження від ФСБ про неприпустимість екстремістської діяльності, тобто щоб він не висловлював відкрито свої проукраїнські погляди і не засуджував агресію Росії проти України. Мене це, звісно, дуже здивувало, що шукають мене. Я взагалі ніколи не займався військовою діяльністю», – наголосив правозахисник.
Хто в зоні ризику?
Такі дії ФСБ РФ в анексованому Криму Олег Софяник пояснює спробою російських силовиків знайти людей, на яких можна повісити організацію диверсій. Для цього підходять люди з проукраїнською позицією, зазначає правозахисник.
«Вся діяльність цих каральних структур заточена на пошук інакодумців, на пошук антипутінських дисидентів, на переслідування людей, які пишуть у соцмережах, блогерів, хто відкрито висловлює свою позицію. А коли перед ними сильний супротивник, озброєні люди, розвідка, вони неспроможні щось зробити. Тобто не компетентні достатньо у них силові структури», – вважає Олег Софяник.
У Росії вже настав «1937 рік», упевнений Софяник. Людей переслідують за підтримку України, опозиція знищена, у в'язницях перебувають навіть прихильники режиму, каже правозахисник.
«Навіть Стрєлков-Гіркін – духовний наставник, духовний предтеча цієї війни з Україною, який критикував російське командування за корупцію, військове командування за бездарність. За це він сидить, заарештований», – зазначає правозахисник.
Софяник ставиться до переслідувань росіян філософськи.
«Так, вони можуть повісити і на мене, що організовую теракти, диверсії. Оскільки мене знають, я не приховую своєї позиції, зараз займаюся правозахисною діяльністю. Розслідуємо злочини, які творять ФСБ, Центр протидії екстремізму в Криму проти інакодумців, проти проукраїнськи налаштованих громадян. Тож це не дивно, це така тактика. Сталінська ще тактика, випробувана. І ось ми потрапляємо під цей каток, так би мовити», – резюмує радянський дисидент.
Все під контролем?
Українська розвідка має достатньо технічних засобів, щоб отримати інформацію про перебування цілі. Насамперед, це супутникові дані, розповідає військовий експерт Дмитро Снєгирьов.
«Інформація одержується упродовж 30 хвилин. Ще раз наголошу – достатньо технічної інформації, щоб ухвалити рішення про удар з використанням високоточної зброї. Яким чином вони (місцеві жителі – КР) коригували удари Storm Shadow, для мене, відверто кажучи, загадка», – зазначає Дмитро Снєгирьов.
Водночас, російські військові використовують атаки на свої об'єкти, щоб продемонструвати, що у них все під контролем, вважає військовий експерт.
«Роботу українських безпілотних апаратів списують то на навчання ЧФ, то на так звані стрільби в районах завдання ударів. Намагаються робити гарне обличчя при поганій «міні», – каже Дмитро Снєгирьов.
Розголос, резонанс, міжнародна реакція
На жаль, зазначають у представництві президента України у Криму, з 2014 року доступу на територію півострова для моніторингу немає. Росія відмовляється обмінювати чи повертати Україні затриманих, вважаючи їх своїми громадянами, а Крим своєю територією.
«Ця позиція у них, незважаючи на те, що і представництво долучалося до різних форм списків, це люди похилого віку, які хворі, важко хворі, яким потрібна екстрена медична допомога, хоча б літні жінки, хворі жінки. Взагалі ні на які домовленості РФ щодо їх обміну чи повернення не йдеться», – зазначає Денис Чистіков.
У представництві збирають інформацію про подібні випадки, використовуючи соціальні мережі та повідомлення правозахисних організацій для того, щоб надати інформації розголосу та привернути увагу міжнародної спільноти. Одним із таких майданчиків, на яких активно обговорюється тема політичних ув'язнених, стала «Кримська платформа», зазначили у представництві.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
