Росія після анексії порушила право українців в анексованому Криму на здобуття освіти рідною мовою. Такого висновку дійшов Міжнародний суд ООН за результатами розгляду позову України до Росії щодо порушення Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (ICERD). До чого призвела така російська політика і чого чекати після деокупації півострова, розповідаємо у матеріалі Крим.Реалії.
Міжнародний суд ООН 31 січня виніс рішення щодо позову України проти Росії від 2017 року про порушення ICERD. Весь цей час суд вивчав матеріали сторін. За інформацією Крим.Реалії, російська сторона активно намагалася заперечувати аргументи, викладені в позові, та скеровувала суду заперечення. Проте їй не вдалося спростувати факт порушення прав кримчан на україномовну освіту, яку майже десятиліття знищують на півострові.
Україномовна освіта: мінус 90%
Міжнародний суд ООН звернув увагу на суттєве зменшення кількості школярів, які навчаються українською мовою у Криму, починаючи з 2014 року.
«Було зниження на 80% у перший рік (після протиправної анексії Криму) та ще на 50% у наступний... Навіть з огляду на те, що був суттєвий відтік українських сімей на материкову Україну, суд не вважає це обґрунтуванням різкого зменшення обсягу навчання на 90% », – сказано у рішенні суду.
Цей висновок спростовує заяви російської влади, яка запевняє, що скорочення україномовної освіти в Криму стало наслідком об'єктивних процесів – відсутності охочих навчатися рідною мовою. Весь цей час російська влада свідомо знищувала україномовну освіту на півострові під прикриттям нібито відсутності попиту на неї, запевняють українські експерти.
Як русифікували кримчан
До російської анексії Криму в 2014 році українською мовою у місцевих школах, за офіційними даними, навчалися майже 13 тисяч (понад 7%) учнів. Після російської анексії півострова російська влада почала активно витісняти українську мову з навчальних закладів. Найяскравішим прикладом цього стала зміна керівництва та подальше перепрофілювання НВК «Українська школа-гімназія» у Сімферополі. Єдина україномовна гімназія у Криму стала російськомовною.
Вже у 2014-2015 навчальному році у кримських школах відбулися суттєві зміни в освіті, наголошують в українському Центрі громадянської освіти «Альменда».
«Там суттєво скоротилася кількість учнів у школах, які навчалися українською мовою – з 12,8 до 1,9 тисяч людей. А 2015-2016 навчальний рік продовжив тенденцію скорочення навчання українською мовою до 0,5%», – зазначають в «Альменді».
Російська влада Криму пояснювала це відсутністю охочих навчатися українською мовою. Через це багато вчителів української мови почали перенавчатися та викладати російську мову.
Насправді, така тенденція стала наслідком тиску на батьків і дітей з боку адміністрацій кримських шкіл, стверджують експерти «Альменди». Деякі батьки не приховували, що їхнім дітям не дають навчатися рідною мовою. А вчителі заявляли, що не можуть вести уроки українською мовою, оскільки всі підручники, видані в Україні, були вилучені перед початком навчального року та за їх самовільне використання погрожували великими штрафами.
Про «штучну русифікацію шкільної освіти» в Криму експерти заявляли ще 2014 року. У результаті до 2019 року на півострові не залишилося жодної школи з українською мовою навчання, лише у п'яти школах були класи з українською мовою та всього вісім україномовних класів, повідомляли у Кримській правозахисній групі.
А після того, як Росія розпочала своє повномасштабне військове вторгнення в Україну, українську мову перестали викладати у кримських школах навіть факультативно, як це було в попередні роки, заявляють у Представництві Президента України в АР Крим.
Мова чи безпека
Знищенню україномовного викладання у Криму сприяла репресивна політика Росії щодо проукраїнського населення, каже експерт «Альменди» Олег Охредько.
«Починаючи з 2014 року, у Криму створили ворожу атмосферу довкола української мови на тлі жорстких переслідувань людей за проукраїнську позицію. Там де-факто заборонено навіть відзначати день народження Тараса Шевченка. Людей, які приносять квіти до його пам'ятника, заарештовують. У таких умовах у кримчан спрацьовує інстинкт самозбереження – відмовитися від вивчення української мови, щоб зберегти безпеку свою та своїх дітей. Іноді ми спостерігаємо такі факти, коли діти з одного класу кримської школи вступили до українського ВНЗ і дізналися про це лише тоді, коли приїхали навчатися. Тобто з метою безпеки вони це приховували», – розповів він Крим.Реалії.
Зусилля російської влади щодо організації україномовної освіти на Кримському півострові протягом десятиліття були фікцією, зазначає Олег Охредько. Наслідки цього будуть відчутні після можливої деокупації Криму, стверджує він.
«Ми у Криму втратили практично покоління. Цього року останні діти, які пішли до школи ще за української влади в Криму, випускаються. Інші навчалися не просто за російськими стандартами, а у ворожому до України середовищі. Відбулася зміна ідентичності цих дітей, яка супроводжувалася активною мілітаризацією та формуванням образу ворога з України. Це дуже велика проблема, з якою ми зіткнемося під час реінтеграції Криму до України», – зазначив експерт.
«Кримчани збережуть українську ідентичність»
Про використання російською владою «нових підходів і хитрощів» для знищення україномовної освіти та загалом українства в Криму неодноразово заявляв активіст із Криму, представник Крайової ради українців Криму (КРУК) Андрій Щекун. Однак він упевнений, що Росії за десятиліття, що майже минуло, не вдалося тотально знищити українську ідентичність кримчан.
«За майже десять років багато чого було знищено у Криму. Було знищено українські школи, дитячі садки та фактично україномовну освіту. Це робилося і раніше сотні років. Але українську ідентичність, дух та волю у Криму зламати не вдасться. Як тільки ми деокупуємо Крим, ви побачите, скільки охочих у Криму навчатимуться українською мовою. Тому що українська ідентичність буде збережена насамперед тими українцями, які залишаються на півострові», – заявив Андрій Щекун Крим.Реалії.
На його думку, рішення Міжнародного суду ООН має лягти в основу інших міжнародних розглядів щодо дій Росії в Криму, щоб поновити права постраждалих включно з виплатою компенсацій.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
