В анексованому Севастополі почали різати на метал захоплені у 2014 році українські військові кораблі, зокрема корвет «Луцьк». Така ж доля чекає, найімовірніше, і на легендарний тральщик «Черкаси» – його вже притягли до місця утилізації. Про історію цих кораблів, а також про мародерство, яким займається Росія, читайте у матеріалі Крим.Реалії.
В Інкермані розбирають на метал корвет ВМС України «Луцьк». Як повідомляє севастопольське видання ForPost, український бойовий корабель уже втратив фактично всі надбудови, а наразі працівники підприємства «Вторчермет» розбирають носову частину малого протичовнового корабля. На опублікованих на сайті фото видно, що «Луцьк» ще на плаву, але в передній частині корпусу вже є вирізи в бортах майже до ватерлінії.
Також у Севастополі, ймовірно, готуються розібрати ще один український корабель – тральщик «Черкаси». Він теж пришвартований біля причалу «Вторчермета» в Інкермані, але поки що видимих змін на кораблі немає, всі надбудови та артилерійське озброєння на місці.
Обидва кораблі були захоплені російськими військовими у березні 2014 року під час анексії Криму Росією. Офіційно російська влада Севастополя та командування Чорноморського флоту РФ про обробку на метал МПК «Луцьк» і тральщика «Черкаси» не заявляли.
Про утилізацію захоплених кораблів Військово-морських сил України в червні повідомляло Представництво президента в АР Крим.
«Окупанти розпочали незаконну утилізацію захоплених у Севастополі та Донузлаві кораблів ВМС України, які після 2014 року перебували в окупованому Криму. Нібито на суднообробну базу в Інкермані відправили катери «Придніпров'я» та «Херсон», морські тральщики «Чернігів» і «Черкаси», корвети «Луцьк» та «Хмельницький», – йшлося у повідомленні.
Станом на початок 2022 року в Криму залишалися 19 кораблів, катерів та інших суден ВМС України, які були захоплені Росією після анексії півострова.
Один із перших кораблів ВМС України
«Луцьк» – малий протичовновий корабель проєкту 1124МУ «Альбатрос». МПК призначений для пошуку, виявлення та знищення підводних човнів супротивника у прибережних районах, а також забезпечення розгортання ПЛАРБ, охорони військово-морських баз і з'єднань ударних кораблів та конвоїв суден.
Був закладений 11 січня 1991 року на Київському суднобудівному заводі «Ленінська кузня» – в останній рік існування СРСР. Перезакладений для ВМС України 26 грудня 1992 року. 30 грудня 1993 року в Севастополі його офіційно було взято до складу ВМС України. Його першим командиром став капітан третього рангу Віктор Заремба. Військово-морський прапор України було піднято 12 лютого 1994 року, і з цього моменту «Луцьк» включився у діяльність флоту.
Корабель брав участь практично у всіх міжнародних навчаннях за участі України, брав участь у морських парадах, був у зборах-походах, відвідав із дружніми візитами порти Болгарії, Румунії, Туреччини.
Під час анексії Криму Росією 20 березня 2014 року був захоплений російськими військовослужбовцями, а український екіпаж виведений на сушу. Командир корабля капітан 3-го рангу Сергій Макєєв перейшов на бік Росії та пізніше очолив малий протичовновий корабель «Суздалец».
«Спартанці» українського тральщика «Черкаси»
Набагато драматичніша історія другого корабля – тральщика «Черкаси». Про спротив його екіпажу російській анексії зняли художній фільм.
«Черкаси» – морський тральщик проєкту 266-М «Аквамарин», корабель протимінної оборони. Побудований 1976 року, 1977-го увійшов до складу Чорноморського флоту ВМФ СРСР під назвою «Разведчик», бортовий номер С-950. 1997 року за договором про розподіл Чорноморського флоту «Разведчик» було передано ВМС України та перейменовано на «Черкаси», отримавши бортовий номер U-311.
Корабель неодноразово брав участь у міжнародних навчаннях, зборах і походах ВМС України, активаціях Чорноморської військово-морської групи «Блексифор». Базувався на базі у Новоозерному під Євпаторією.
Під час анексії Криму тральщик «Черкаси» перебував на озері Донузлав. 6 березня 2014 року на виході з бухти було затоплено списані великий протичовновий корабель «Очаків» та буксирувальне судно «Шахтар» з метою недопущення виходу українських кораблів до Одеси.
Протягом трьох тижнів у березні 2014 року 48 моряків «Черкас» із екіпажу загальною чисельністю 65 осіб тримали оборону на озері Донузлав. Навіть після захоплення корабля команда відмовилася спустити український прапор.
Тральщик кілька разів спробував прорватися з Донузлава: вперше – 21 березня, коли швартовими тросами моряки намагалися відтягнути один із затоплених кораблів, але потужності не вистачило. «Черкаси» продовжили тримати оборону, а 23 березня командир корабля, капітан 3 рангу Юрій Федаш підтвердив, що він тримає зв'язок із командуванням.
У ніч із 25 на 26 березня 2014 року відбувся штурм тральщика «Черкаси» з використанням світлошумових гранат і вогнепальної зброї. Російські моряки зайняли тральщик за допомогою двох вертольотів Мі-35 та трьох катерів.
Екіпаж залишив корабель наступного дня, пішовши до материкової України. Останнім із корабля зійшов командир Юрій Федаш. Черкаська міська рада на знак подяки Федашу за дії під час блокади надала звання почесного громадянина міста. Українських моряків у народі називали «спартанцями флоту» – за аналогією до фільму «300 спартанців».
Фільм «Черкаси» – українсько-польський проєкт – зняли у 2019 році. Сценарій написали поляк французького походження Роберт Квільман та українець Тимур Ященко. Тимур також став режисером стрічки. Він родом із Черкас, але понад десять років живе у Польщі.
Об'єкти «корабельного канібалізму» та джерело металу
З моменту захоплення у 2014 році тральщик «Черкаси», його однотипний побратим «Чернігів» та корвет «Луцьк» стояли у Стрілецькій бухті Севастополя. У лютому 2020 року ці кораблі сфотографували журналісти Крим.Реалії.
Частину захоплених у 2014-му кораблів Росія повернула – старі та небоєздатні. Вони були частково пограбовані. «Є констатація факту – як мародерства, так і виведення з ладу матеріальної частини», – розповідав екскомандувач ВМС України Сергій Гайдук.
Втім, тоді найбіль боєздатні кораблі Росія залишила собі – корвети «Хмельницький», «Луцьк», «Тернопіль», великий десантний корабель «Костянтин Ольшанський», тральщики «Чернігів» та «Черкаси», а також інші кораблі. Але що вціліло всередині – невідомо.
«Близько 70% різних видів обладнання, яке стоїть на цих кораблях – російського виробництва. І тому є більша ймовірність того, що воно використовується, скажімо, як запасні частини. Наприклад, «Тернопіль», який будувався на колишній «Ленкузниці» (нині – «Завод «Кузня на Рибальському»). Головні двигуни – російського виробництва, дизельгенератори – російського виробництва, артилерія – російського виробництва», – додає Сергій Гайдук.
Російські військові планують і справжній «корабельний канібалізм». Після того, як у вересні цього року великий десантний корабель (ВДК) «Минск» Балтійського флоту було пошкоджено в сухому доці Севастопольського морського заводу під час ракетного удару України, його можуть відновити з використанням агрегатів колишнього корабля українських ВМС.
«Розглядається варіант відновлення технічної готовності ВДК «Минск» за рахунок використання систем та агрегатів аналогічного за проєктом та «забутого» з 2014 року «Костянтина Ольшанського», – повідомляло російське агентство ТАСС із посиланням на джерело в судноремонтній галузі Криму.
Тепер в анексованому Севастополі перейшли до утилізації – обробки на метал – захоплених українських військових кораблів. Питання компенсації за втрачені кораблі розглядає Міжнародний трибунал ООН із морського права, але Росія не завжди визнає його юрисдикцію. У перспективі – це питання виплати репарацій.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
