Тортури у справах Івана Яцкіна й інших українців у Криму: «Їх роблять диверсантами та шпигунами»

Російський адвокат Микола Полозов подав апеляційну скаргу на вирок кримчанину Івану Яцкіну, засудженому в Криму за звинуваченням у державній зраді. Ще 21 травня підконтрольний Росії Верховний суд Криму призначив кримчанину Івану Яцкіну 11 років колонії суворого режиму, причому всі засідання були закритими.

За версією російського слідства, перебуваючи в Криму, Іван Яцкін нібито передавав Службі безпеки України відомості, що «становлять державну таємницю Росії». Адвокати кримчанина повідомляли про нелюдське поводження з ним у СІЗО «Лефортово», а правозахисний центр «Меморіал» визнав Яцкіна політв'язнем. Розгляду апеляційної скарги він очікує, перебуваючи в слідчому ізоляторі Сімферополя. Це лише одна з так званих шпигунських справ, відкритих ФСБ Росії проти громадян України в Криму. Про те, що властиве подібним переслідуванням і судовим процесам, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

Крим.Реалії запустили оновлений новинний додаток

Адвокат Івана Яцкіна Микола Полозов розповів Крим.Реалії, що його підзахисний в ув'язненні зазнав жорстокого поводження й підірвав і без того слабке здоров'я.

– Відразу після арешту його етапували до Москви, оскільки справа перебувала у провадженні Слідчого управління центрального апарату ФСБ. Розгляд по суті в суді за правилами має вестися за місцем скоєння злочину, тобто у Криму, тому після завершення досудового розслідування Яцкіна етапували в СІЗО Сімферополя цьогоріч у квітні. Іван ‒ не дуже здорова людина, у нього низка хронічних захворювань, зокрема й нижніх кінцівок. У Лефортово його піддали нелюдському поводженню ‒ виставляли на мороз практично без одягу ‒ і це теж спричинило певні наслідки. Востаннє я його бачив у червні, і тоді стан здоров'я у нього був задовільний, однак тут багато залежить від ліків. За останньою інформацією, що я отримував, Івану не передають необхідні медикаменти, тому він страждає.

За словами Миколи Полозова, наприкінці липня ‒ початку серпня в Криму очікується розгляд поданої напередодні апеляційної скарги на вирок Івану Яцкіну.

– У нього є пом'якшувальні обставини, зокрема наявність неповнолітніх дітей, і, попри те, що йому дали нижче нижчої межі за цією 275-ю статтею, ми все одно вважаємо, що термін – завищений. З приводу внесення Івана у списки українських політв'язнів та обмінного процесу ‒ тиша повна. Ще торік він надіслав відповідну заяву до Офісу президента щодо цього, і тоді нам прийшла відповідь, що ці матеріали передані далі в роботу в МЗС, у спеціальні служби. Але відтоді жодного фідбека не надходило, і правдивої інформації про те, чи внесений, чи не внесений Іван у цей список, у нас немає. Усі ці переговори відбуваються за зачиненими дверима, ні родичів, ні представників, ні правозахисників не посвячують у це.

Ще наприкінці 2015 року інший громадянин України Валентин Виговський був засуджений у Росії за звинуваченням у шпигунстві до 11 років позбавлення волі. Він був затриманий на території анексованого Криму й визнав свою провину, проте пізніше оголосив, що обмовив себе під тортурами. Справа українця засекречена, з адвоката Іллі Новікова, який захищає його інтереси, взяли підписку про нерозголошення. У Міністерстві закордонних справ України називали інкриміновані Виговському злочини безпідставними, рішення Московського обласного суду ‒ політизованим, і наполягали на негайному звільненні українця та його поверненні на батьківщину. Й українські, і російські правозахисники, й офіційний Київ визнали Виговського політв'язнем.

Батько Валентина Виговського Петро Виговський пояснює, що його син був змушений визнати провину, щоб пом'якшити тривалий тиск силовиків.

– У Лефортово проти нього використовували, переважно, різні засоби морального тиску, щоб зламати. Це тривало упродовж 7-8 місяців, поки син не визнав провину. Він був змушений на це піти, хоча б для того, щоб до нього пустили консула, дозволили побачення, щоб передати якусь інформацію на батьківщину. Однак на пропозицію співпрацювати з російською владою Валентин відповів категоричною відмовою. Уже потім до нього в колонію приїхала дружина й помітила шрами ‒ на голові, на тілі ‒ яких раніше не було. Силовики свого домоглися ‒ для них подібні резонансні справи ‒ це й зірочки на погони, і зарплати, і все інше. Таке ставлення у них не тільки до Івана Яцкіна й до мого сина ‒ їх роблять диверсантами, шпигунами. З їхньої точки зору, для вибивання зізнання, яке потрібне слідчому, всі засоби хороші.

При цьому Петро Виговський нарікає на те, що останнім часом також не отримує звісток від української влади щодо внесення Валентина в обмінний процес.

Голова Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник стверджує, що окрім жорстокого поводження, у подібних справах російські силовики навіть можуть застосовувати до обвинувачених психотропні препарати.

– Це загальноросійська практика в різних регіонах. Про неї, зокрема, повідомляли мої колеги з Москви, з Кавказу. Далі це перекочувало в окупований Крим, і ми фіксували повідомлення про використання психотропних препаратів у справах, пов'язаних зі шпигунством або диверсіями. З такими звинуваченнями в російському ув'язненні зараз перебувають мінімум 17 осіб. У подібних справах зазвичай використовуються незаконні методи слідства, зокрема публікуються постановчі відео з нібито зізнаннями. Ми попросили фахівців прокоментувати стан політв'язнів на цих кадрах, і вони за припухлістю обличчя зробили висновок, що можна говорити про використання безсоння, а також препаратів, які ускладнюють мислення, притупляють реакції тощо.

Водночас Ольга Скрипник зазначає, що правозахисникам не вдалося знайти жодної кримінальної справи в російській практиці проти співробітників ФСБ за застосування тортур до ув'язнених або хоча б за перевищення повноважень.

– Тобто практика загалом така, що заяви ув'язнених про жорстоке поводження завжди ігноруються. Однак для міжнародних організацій, для міжнародних судів це – серйозна аргументація. Навіть якщо в Росії відмовляються розслідувати тортури, для зовнішнього світу це лише підтверджує практику їхнього застосування. Загалом, міжнародні суди в таких випадках – на боці потерпілих, і тягар доведення невинуватості лежить на державі, тобто людині достатньо повідомити про застосування катувань.

Своєю чергою аналітик української громадської організації «КримSOS» Євген Ярошенко нагадує, що на початку 2021 року ця організація оприлюднила доповідь про умови утримання кримських політв'язнів.

– Там розглянуті 35 випадків застосування тортур та жорстокого поводження, причому не тільки в СІЗО Сімферополя, але й у пенітенціарних установах на території Російської Федерації. Якщо говорити про кримський ізолятор, там дуже жорстокі, нелюдські умови утримання. Капітальний ремонт у СІЗО Сімферополя не проводився з 1803 року, камери переповнені: наприклад, замість восьми можуть утримувати 20 осіб. Окрім того, є практика ненадання медичної допомоги під різними приводами. Бувають випадки, коли адміністрація ізолятора навмисно створює ще нестерпніші умови ‒ це стосується фігурантів так званих «справ Хізб ут-Тахрір». Є неформальна практика, що всіх, хто проходить за 205-ю, терористичною статтею Кримінального кодексу, – хоч раз поміщають у карцер.

За інформацією Євгена Ярошенка, в російських колоніях практика тортур і жорстокого поводження поширена ширше, ніж у кримських пенітенціарних установах, однак останніми роками правозахисники зафіксували, що російські силовики навчають своїх колег на півострові жорсткіше поводитися з ув'язненими.

ДОВІДКА: Уродженець села Войкове Первомайського району Криму Іван Яцкін був затриманий 16 жовтня 2019 року в Криму. Про це стало відомо у грудні 2019 року. Адвокат Микола Полозов повідомляв, що після арешту Яцкіна перевезли з Криму в Москву. За його словами, російські силовики чинили на кримчанина «сильний психологічний тиск». На запит Крим.Реалії в СБУ поінформували, що Іван Яцкін не співпрацював зі Службою безпеки України.

Наприкінці 2015 року Валентин Виговський був засуджений у Росії за звинуваченням у шпигунстві до 11 років позбавлення волі. Виговський був затриманий на території анексованого Криму. Справа українця засекречена, з адвоката Іллі Новікова, який захищає його інтереси, взяли підписку про нерозголошення. У МЗС України називали інкриміновані Виговському злочини безпідставними. У липні 2019 року президент України Володимир Зеленський підписав указ про призначення державних стипендій імені Левка Лук'яненка 11 українським політв'язням, зокрема, Валентину Виговському.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

• Саша Тавровська