Доступність посилання

ТОП новини

Як захоплювали Керч: хроніка подій 2014 року


Під час російського вторгнення до Криму 2014 року Керч стала «воротами», через які армія Росії потрапила на український півострів. Крим.Реалії зібрали хроніку подій у Керчі, включаючи акції проросійських організацій «Русское единство» та «Русская община», захоплення Керченської переправи та українських військових частин.

22 лютого

Вранці 22 лютого в Керчі був запланований мітинг прихильників євроінтеграції, організований місцевим відділенням партії «Удар». На центральній площі зібралося багато людей: пенсіонерів, жінок середніх років. Найбільше було молодих людей із георгіївськими стрічками та стрічками кольорів російського прапора.

Перед початком мітингу зазвучав гімн України, однак при перших спробах організаторів зробити заяви, їх почали закидати сирими яйцями. З натовпу почали лунати вигуки, які переросли у скандування: «Фашисти!», «Геть!». У натовпі багато хто був упевнений, що організатори та доповідачі приїхали до Керчі з Києва. Журналістку Ірину Сєдову, яка намагалася виступити, стягнули з трибуни, саму трибуну та звукове обладнання розтрощили. У натовпі з'явилися російські прапори.

Група молодих людей із георгіївськими стрічками почала бити чоловіка, якого прийняли за організатора. Коли він спробував піти, кілька десятків людей наздогнали його, повалили на землю та почали бити ногами. На окрики міліції нападники не реагували. Інша група оточила голову місцевого відділення партії «Удар» Миколу Стебловського та його сина, міліціонери організували «живий коридор», щоб вивести їх із натовпу.

Увага! На відео присутні кадри насильства та звучить ненормативна лексика

Пізніше Віктор Сажин, який у ті дні очолював керченське відділення партії «Русское единство», розповідав російській «Новой газете», що цього дня вони з очільником керченського відділення «Русской общины» Костянтином Єрмановим зібрали на міському стадіоні приблизно 500 молодих людей, щоб зірвати мітинг, однак їхню участь у нападах на активістів Сажин у 2019 році заперечував. За його словами, напередодні з Росії приїхали якісь люди, які «все координували».

Більше про участь Росії у проросійських мітингах у місті розповів депутат російської міськради Керчі Костянтин Єрманов, який через шість років після подій написав у своєму Facebook, що про підготовку проукраїнського мітингу йому повідомили напередодні. Єрманов розповів, що на міському стадіоні 22 лютого зібрали приблизно пів тисячі людей, які «двома колонами» висунулися в центр міста, де влаштували масову бійку.

Єрманов не приховує, що заздалегідь замовив і роздав на стадіоні «російські прапори на новеньких вудках і тисячі георгіївських стрічок», а також купив яйця, якими на мітингу закидали проукраїнських активістів.

Події 22 лютого у Керчі вперше показали неготовність міської міліції реагувати на нештатні ситуації, а також наявність у Керчі організованих груп, готових до силових дій. Увечері цього дня стало відомо, що міліція не провела жодного затримання.

23 лютого

Наступного дня у Керчі був запланований мітинг місцевих комуністів, проте представники «Русского единства» та «Русской общины» перехопили ініціативу. Віктор Сажин та Костянтин Єрманов піднялися на трибуну й повідомили про «параліч української влади», неможливість процесу федералізації та необхідність «об'єднуватися з Росією».

На центральній площі зібралися пенсіонери, студенти, люди середнього віку. Більшу частину, як і напередодні, становили молоді люди з георгіївськими стрічками та триколорами, вони тримали російські прапори. Пенсіонерам і студентам почали роздавати російські прапорці. Сажин і Єрманов закликають людей іти до будівлі міської ради. У першу чергу, їх підтримують організовані групи молодих людей із триколорами.

До мітингувальників вийшли тодішній мер Керчі Олег Осадчий і начальник міського управління міліції Микола Ткаченко. Мер просив людей розійтися. Проросійський активіст Олександр Остапенко забрав у Осадчого мегафон і сказав, що потрібно зняти прапор України з флагштока перед будівлею міськради, і підняти прапор Росії. Представник «Русской общины» Єрманов розгорнув великий триколор.

Осадчий наполягає на тому, що потрібно не проводити мітинги, а подивитися, як розвиватимуться події у Києві. Він також говорить, що в Керчі живуть представники різних народів. Поки Осадчий дискутував із мітингувальниками, кілька людей спустили з флагштока прапор України й почали відв'язувати його від кріплень. Мер Керчі з криком «Припиняйте займатися дурницями!» забрав прапор, як і раніше прикріплений до троса. Частина мітингувальників виступила проти підняття російського прапора.

Група людей із триколорами перемістилася до флагштока, почалася тиснява, яка переросла в бійку. Осадчий намагався вирвати прапор України з рук прихильників «Русского единства», міліціонери оточили флагшток.

Пізніше прапор України забрали до міськради. Мітингувальники підняли на флагштоку прапор Росії, але ввечері його зняли. Прапор України не стали вішати на флагшток і вивісили на фасаді будівлі міськради.

У лютому 2020 року Костянтин Єрманов, згадуючи мітинг у Керчі у 2014 році, пише у Facebook, що проросійські активісти тоді мали «достатньо» мисливської зброї, і вели переговори з українськими військовими про можливість отримати від них «щось більш суттєве». Він також стверджує, що тодішній начальник управління міліції Керчі Микола Ткаченко сказав Сажину та Єрманову, що отримав із Києва наказ заарештувати їх, але «відрапортував до Києва, що місце нашого перебування встановити не вдається».

26 лютого

До Керчі починають прибувати групи чоловіків із Росії, які називаються казаками. Керівник місцевого відділення «Русского единства» Сажин стверджує, що 26 лютого координатори з Росії поставили йому завдання розміщувати казаків, які упродовж декількох днів приїжджатимуть із Росії до Криму через Керченську переправу. За його словами, спочатку казаків селили в місцевій церкві, потім ‒ на одній із місцевих баз відпочинку.

Організовані групи казаків прибували партіями в кілька десятків людей, після зупинки в Керчі вони вирушали в інші міста Криму. Для транспортування використовували вантажівки та автобуси зі щільно запнутими шторами.

Генеральний директор ТОВ «ТІС-Крим» Сергій Ходько пізніше стверджував, що під час транспортування казаків із Росії через Керченську переправу українські митники та прикордонники виявляли такі групи: «Частину пропускали, частину зупиняли, частину завертали. Але поступово завдання виконувалося ‒ упродовж 2-3 днів були масово перекинуті людські резерви».

Російські військові в храмі Андрія Первозванного в Керчі, 1 березня 2014 року. Фото опубліковане в Facebook користувачем «Костянтин Ходаковський»
Російські військові в храмі Андрія Первозванного в Керчі, 1 березня 2014 року. Фото опубліковане в Facebook користувачем «Костянтин Ходаковський»

Пізніше отаман Кубанського казачого війська Микола Долуда розповів російським журналістам, що відрядження казаків до Криму 25 лютого обговорювали з губернатором Краснодарського краю Олександром Ткачовим і узгоджували з начальником із бойової підготовки Чорноморського флоту Росії контрадміралом Валерієм Куликовим.

27 лютого

Вранці 27 лютого біля будівлі міськради Керчі «Русское единство» збирає мітинг. Група людей із російськими прапорами скандує: «Референдум!». До мітингувальників виходить мер Керчі зі своїми заступниками та керівництвом управління міліції. Представники «Русского единства» роблять низку заяв про загрози, які стоять перед містом, і стверджують, що в Керчі створені списки для участі в «самообороні». Міліціонери висловлюють готовність обговорити ці списки «для залучення до забезпечення громадського порядку».

Приблизно о 16-й годині на Керченській переправі без попередження зупиняють рух поромів. Офіційно причин не повідомляють. Диспетчер стверджує, що переправа «не працюватиме до особливого розпорядження». У ЗМІ цитують неназване джерело в Міністерстві інфраструктури України, яке повідомило, що рішення про тимчасове закриття поромної переправи «було ухвалене через нестабільну політичну ситуацію в Криму».

Увечері мер Керчі Олег Осадчий виступив у прямому ефірі місцевого телебачення. Він повідомив, що президент Віктор Янукович «кинув усіх людей України», назвав його втечу «зрадою». Він також повідомив, що в Україні працює законний парламент, обраний виконувач обов'язків президента країни, тривають виплати зарплат і допомог.

28 лютого

На території Керченської поромної переправи 28 лютого з'явилися озброєні російські військові без знаків розрізнення і декілька військових автомобілів «Урал».

Пізніше підполковник морської піхоти Росії Сергій Москаленко, який у 2014 році служив у Севастополі, стверджував, що отримав розпорядження висунутися в бік Керчі, щоб «забезпечити безперебійну роботу поромної переправи». За його словами, російським військовим вистачило однієї години переговорів, щоб взяти переправу під контроль.

Генеральний директор ТОВ «ТІС-Крим» Сергій Ходько пізніше розповідав, як діяли російські військові на Керченській переправі. За його словами, через добу після прибуття вони вступили в переговори з українськими митниками та прикордонниками: «На наступну добу була вилучена у них зброя, яка буда на пункті пропуску, на наступну добу ‒ доступ до електронних видів зв'язку, супутникових видів зв'язку». Він зазначав, що після цього «спеціалізовані війська Росії упродовж години зайняли пункт пропуску «Крим».

Сергій Ходько (в центрі) отримує медаль Міноборони Росії «За повернення Криму», 18 грудня 2014 року
Сергій Ходько (в центрі) отримує медаль Міноборони Росії «За повернення Криму», 18 грудня 2014 року

Цього ж дня понад десять російських військових вертольотів, які прямували з Росії, пролетіли на низькій висоті над Керчю, прямуючи вглиб Криму.

1 березня

Командир Керченського загону морської охорони державної прикордонної служби України Юрій Лошак веде з Керчі 11 кораблів і катерів у порт Маріуполя.

На центральній площі Керчі 1 березня представники «Русского единства» і «Русской общины» провели мітинг, на якому вимагали «приєднання Криму до Росії» та передчасної відставки мера Осадчого.

Організатори висловили намір підняти прапор Росії на флагштоку, встановленому на міській площі. Керченські міліціонери взяли флагшток у кільце, однак після погроз, які звучали від організованої групи людей із георгіївськими стрічками, залишили площу.

Після цього під звуки російського гімну над площею підняли прапор Росії.

У ці дні через Керч постійно проїжджали колони російської військової техніки, які перекидали до Криму через Керченську переправу.

2 березня

Російські військові 2 березня блокували військову частину А-0669, де дислокувалися морські піхотинці. Морпіхи відмовилися пропускати російських військових на територію, і ті оточили периметр військової частини.

Вночі цього дня кілька автобусів з озброєними російськими військовими під'їхали до території Керченського загону морської охорони. Приблизно годину російські військові вели переговори з українськими військовослужбовцями, після чого їм відкрили ворота, і російські військові заїхали на територію частини.

Наступного ранку заступник командира частини капітан 3 рангу Сергій Шамшура повідомив, що прибулі військові розташувалися біля воріт і не роблять спроб захопити приміщення зі зброєю. Він також стверджував, що плавсклад Керченського загону морської охорони несе службу в морі, а на території частини лише тилові, штабні підрозділи та вахтова служба.

3 березня

Російські військові контролюють Керченську поромну переправу та всі під'їзди до неї. Регулярне поромне сполучення з Росією не припиняється, пасажири йдуть до кас через блокпости російських військових.

Організовані групи молодих людей проводять рейди вулицями Керчі, зриваючи українські прапори з адміністративних будівель і установ.

4 березня

Триває блокування російськими військовими військової частини А-0669. Заступник командира частини Олексій Нікіфоров повідомляє, що морпіхи не зламали присяги і, як і раніше, контролюють зброю та територію частини.

До морських піхотинців приїжджають керчани, щоб підтримати їх і привезти продукти.

Одночасно з цим біля території частини невідомі поставили намет із російським прапором. Ці люди вимагають від українських військових здатися та скласти зброю.

Цього ж дняна територію, де дислокувалися українські прикордонники, заїжджають російські військові.

На Керченській поромній переправі збільшилася кількість російських військових та техніки. Військові облаштовують територію, встановили польову кухню. При цьому з переправи вглиб Криму продовжують вирушати російські військові вантажівки.

5 березня

Озюроєні російські військові блокують військову частину А-0883 на в'їзді до Керчі: підганяють військову техніку, оточують периметр. Командир частини Сергій Ковальчук веде переговори з російськими військовими, зокрема з підполковником морської піхоти Росії Сергієм Москаленком і командиром 382 окремого батальйону морської піхоти Чорноморського флоту Росії (Темрюк) підполковником Олександром Картавкіним (на відео, опублікованому нижче, Москаленко ‒ у чорній вушанці, Картавкін відвернувся від камери ‒ авт.).

До території частини приїжджають жителі Керчі: одні хочуть підтримати українських військових і привозять їм воду та продукти, інші, серед них і представник «Русской общины» Костянтин Єрманов, вимагають від Ковальчука здати зброю та «присягнути народу Криму».

Дружини військовослужбовців приїхали до частини і просять російських військових не застосовувати зброю, нагадують про вірність своїх чоловіків присязі.

6 березня

Триває блокування російськими військовими військової частини А-0669. Представники «Русской общины» періодично приїжджають до морпіхів і вимагають від них скласти зброю.

Щоб підтримати моральний дух своїх бійців, заступник командира частини Олексій Нікіфоров ухвалює рішення влаштувати концерт просто неба. Музична група морських піхотинців розміщується на майданчику навпроти воріт, за якими розташувалися російські військові. За імпровізованою сценою натягнутий прапор України.

Цими днями через Керченську переправу вглиб півострова починають іти фури, які в Росії назвали «гуманітарними конвоями», та колони російської важкої військової техніки.

8 березня

Кримськотатарські активісти 8 березня вийшли на акцію проти війни та російської окупації, за мир і єдність України, яка проходила цього дня у різних містах Криму. Жінки з українськими та кримськотатарськими прапорами вишикувалися ланцюгом уздовж дороги й скандували: «Ми за мир», «Ні війні», «Слава Україні». До акції приєдналися керчанки інших національностей. З автомобілів, які їхали повз них, лунали привітальні гудки.

Цього дня керченський регіональний меджліс кримськотатарського народу привітав із Міжнародним жіночим днем жіночий колектив захопленого спеціального морського загону. Тоді в частині налічувалося 60 жінок. Кримськотатарські активісти привезли в частину квіти, торти та листівки.

9 березня

На центральній площі в Керчі представники «Русского единства» і «Русской общины» проводять мітинг на підтримку «входження Криму до складу Росії» та агітують керчан брати участь у «референдумі». Зі сцени виступають представники партії «Русский блок», депутати міськради Олена Полюшкіна та Олексій Мілованов.

Коли на сцену підіймається мер Керчі Олег Осадчий, у натовпі його зустрічають свистом і вигуками «Геть». Осадчий говорить, що жителі Керчі «мають підтримати союз із Росією».

11 березня

На Керченську поромну переправу продовжує прибувати важка військова техніка з Росії, яку перекидають вглиб Криму.

12 березня

У керченських установах освіти почали прибирати стенди з державною символікою України. Таке розпорядження неофіційно віддав керівникам міських шкіл та училищ секретар міської ради Володимир Ідт. Наступного дня таке розпорядження офіційно отримують комунальні установи міста. Заступник мера Керчі Олексій Мілованов сказав журналістам, що «державна символіка України для нас не актуальна».

Змінився склад російських військових, які блокували українських морських піхотинців. До військової частини А-0669 підігнали російські бронетранспортери і встановили їх уздовж периметра.

Морські піхотинці отримують повідомлення зі словами підтримки з усіх регіонів України.

13 березня

На Керченській поромній переправі припинили здійснювати прикордонний і митний контроль пасажирів, які приїжджають із Росії. За повідомленням місцевих журналістів, російські силовики, які захопили контроль над переправою, «запропонували всім співробітникам контрольних служб (митникам, прикордонникам, екологам) зібрати свої речі та йти по домівках до 16 березня». Огляд вантажів і пасажирів, які прямують із Керчі до Росії, почали здійснювати російські військові.

Цього дня через Керч із боку переправи проїхала велика колона російської військової техніки та пасажирських автобусів. Їх супроводжували автомобілі української державтоінспекції.

15 березня

Російські військові взяли під контроль радіотелевізійну передавальну станцію «Керч». Важка військова техніка зайняла позиції на території біля телевежі.

16 березня

Вранці 16 березня в Керчі, як і в інших населених пунктах Криму, починають працювати дільниці для голосування на «референдумі», який був визнаний незаконним в Україні та низці країн світу. Голова керченського регіонального меджлісу Муфрет Велієв говорить, що місцеве кримськотатарське населення не бере участі в голосуванні.

На одній із виборчих дільниць у центрі міста помічена народний депутат України (Партія регіонів) Валентина Лютикова. Вона зізналася, що взяла участь у голосуванні й висловила надію на те, що як і раніше буде представником регіону у Верховній Раді України.

Увечері того ж дня на площі Леніна організовують концерт, зі сцени оголошують «попередні результати голосування»: влада стверджує, що явка на «референдумі» склала 94,59% виборців. 92,7% проголосували «за возз'єднання Криму з Росією».

18 березня

На українській радіостанції Radio ROKS оголошують про збір допомоги, зокрема й музичної апаратури для керченських морпіхів. За словами радіоведучої Соні Сотник, за короткий час вдалося зібрати музичні інструменти, які вдалося передати до Керчі. Подарунки від українських музикантів для рок-гурту військової частини «Чужа земля» 18 березня приймав заступник командира Олексій Нікіфоров.

20 березня

Над українськими військовими частинами Керчі 20 березня підняли прапори Росії. В частині А-0669 приблизно о 15 годині підняття російського прапора відбулося у присутності начальника Берегових військ Чорноморського флоту Росії генерала-майора Олександра Острикова, командувачів керченської частини та особового складу. Після цього російська військова техніка, яка стояла вздовж периметра, заїхала на територію частини. У Керченському загоні морської охорони російський прапор підняли приблизно о 17 годині. Журналісти зазначали, що «особливо важко ця подія далася командиру керченського радіотехнічного батальйону військової частини А-0883, військовому в четвертому поколінні Сергію Ковальчуку», який згодом перейшов служити в російську армію.

Після підняття російського прапора в частині А-0669, морські піхотинці, які відмовилися перейти на бік Росії, більше не заходили на територію частини та щодня шикувалися за парканом.

Морські піхотинці вишикувалися за воротами своєї військової частини, Керч, 2014 рік
Морські піхотинці вишикувалися за воротами своєї військової частини, Керч, 2014 рік

31 березня

«Спеціальний морський загін оперативно-рятувальної служби цивільного захисту», який займається розмінуванням акваторії, 31 березня підняв російський прапор на плавскладі та біля входу в будівлю.

9 квітня

День 9 квітня став для керчан днем прощання з морськими піхотинцями, які зберегли вірність народу України. 59 військовослужбовців 501-го Керченського батальйону морської піхоти вирушили на материкову частину країни для подальшої служби. Разом із морськими піхотинцями поїхали їхні родини.

Українські морські піхотинці покидають Керч, 9 квітня 2014 року
Українські морські піхотинці покидають Керч, 9 квітня 2014 року

Востаннє за територією частини організували шикування. Вперше за довгий час у захопленому місті звучить гімн України та видно українські прапори. У відповідь на коментарі журналістів про «останніх українських військових у Криму», заступник командира частини Олексій Нікіфоров відповідає: «Ми не останні, ми ‒ крайні».

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

  • 16x9 Image

    Олена Юрченко

    Кримська журналістка, радіоведуча. Жила і працювала в Керчі, залишила Крим після російської анексії півострова в 2014 році. Редакторка Крим.Реалії з 2014 року. Ведуча авторської програми «Міські історії» на Радіо Крим.Реалії. Авторка серії публікацій про Крим і міжнародну реакцію на анексію півострова. Учасниця програми медіа-партнерства UMPP з радіокомпанією KSGF (Спрінгфілд, Міссурі, США). Викладачка кафедри мультимедійних технологій і медіадизайну Інституту журналістики КНУ ім. Шевченка. Співавторка посібника з інформування та комунікації «Інформаційна азбука для неурядових організацій».

XS
SM
MD
LG