Муса (ім'я змінено з метою безпеки) народився та жив у Криму. Після анексії Кримського півострова Росією вирішив поїхати на материкову Україну. Він лікар, але після повномасштабного вторгнення Росії в Україну змінив кабінет на майстерню і тепер конструює легкі всюдихідні машини – баггі – для ЗСУ. Про те, чому Муса вирішив робити баггі для української армії та яким бачить повернення додому, він розповів Крим.Реалії.
Кримчанин згадує, що в лютому 2022 року йому «не хотілося вірити» в те, що Росія зважиться на повномасштабне вторгнення в Україну, але подібну думку він все ж таки «не виключав».
«Після Криму я розумів, що все можливо», – каже Муса. У кримчанина на лютий 2022-го були свої плани – відкриття власної клініки у Києві, на яке вже було закуплено святкові кулі. Після 24 лютого стало зрозуміло, що кулі йому не знадобляться, а ось готові медичні кабінети можуть.
Муса, конструктор баггі для ЗСУ. Скриншот з відео
«І я почав просто перев'язувальний матеріал збирати, хірургічні інструменти, мало що. Щоб я міг надати якусь допомогу людям, хоча б тим, хто мешкає в моєму районі», – згадує Муса.
Це не знадобилося, і все зібране він відправив «хлопцям на передок». Наприкінці квітня перед ним став вибір – йти на фронт чи допомагати іншим способом. На той час він побачив на YouTube відео з хлопцями, які роблять баггі для військових. Мусу це надихнуло, і він вирішив зайнятися тим самим. Досвіду в подібній справі він не мав.
Баггі для ЗСУ
Баггі – невеликий легкий автомобіль високої прохідності для їзди бездоріжжям. Традиційно їх використовували у спорті, а зараз знайшли застосування в армії. Переваги баггі у великому кліренсі (дорожній просвіт в автомобілів – КР), завдяки якому ця машина не прив'язана до хороших доріг, і в легкості – для порівняння, якщо перевернеться пікап, то для його підняття доведеться залучати набагато більше людей. Також баггі дешевші, а з огляду на недовге життя машин на фронті – це теж може вважатися перевагою. Машину використовують для транспортування бойового комплекту (БК), вивезення поранених та різних логістичних цілей. А в Україні серійного виробництва баггі немає.
Баггі, які виготовляє Муса
Муса почав свою роботу з вивчення і «взяв машину за долари стареньку і почав її розпилювати, дивитися, що та як». Першу машину робили майже пів року і «багато радилися з військовими» – вивчали їхні потреби. Муса згадує, що перші пів року були дуже важкими.
«По-перше, тому що у нас практично не було жодних ресурсів. Усі ресурси, які були на той момент, я вклав у відкриття клініки, та й плюс усі ці пів року треба було на щось існувати. А будувати, як виявилося, дуже дорого. І вигадувати, і реалізовувати – це теж не просто», – розповідає він.
Щоразу якось знаходиться рішення, якось викручуєшся із ситуації
Кілька разів Муса був близький до того, щоб усе покинути, але не здавався «через свій характер».
«Коли в тебе часто одне й те саме довго не виходить… І ти вже на межі ресурсів, і ти думаєш: «Ось якщо зараз вийде, то ми виживемо, а якщо не вийде – не виживемо, ну, в плані підприємства. І в тебе не виходить! А потім ще десять разів поспіль. Але щоразу якось знаходиться рішення, якось викручуєшся із ситуації, позичаєш гроші, паралельно якось підробляєш. У результаті, коли вже перший зразок вийшов, отримали зворотний зв'язок від користувачів, скажімо так, це нас, звичайно, надихнуло», – згадує Муса.
Наразі Муса робить баггі, які він називає «Дракаріс» (слово взяте з американського серіалу «Гра престолів» і означає «драконів вогонь» – КР) для різних підрозділів Сил оборони України, серед яких ГУР, територіальна оборона та Національна гвардія України. Разом із невеликою командою вони виготовляють машину в майстерні, а потім випробовують її на полігоні. Муса розповідає, що найчастіше баггі роблять для екіпажу з 2-3 осіб, його «Дракаріс» розрахований на 4 члени екіпажу.
«Два місця в кабіні та два додаткові місця в кузові самої машини. Плюс є платформа для евакуації поранених, – пояснює Муса.
Все, що стосується каркасу, крил, важелів – це вже все йде кастомне, саморобне
Він розповідає, що кожну машину роблять індивідуально для потреб того чи іншого підрозділу. Баггі мають високу ремонтопридатність, а в кожній машині є QR-код, за яким можна дізнатися весь список запчастин.
«Із заводського тільки такі запчастини, як шарові опори, кермові наконечники, двигун, коробка, фари. А все, що стосується каркасу, крил, важелів – це вже все йде кастомне (зроблене на замовлення – КР), саморобне», – розповідає кримчанин.
Муса поряд із баггі
Муса згадує, що техніка йому була цікава завжди, але «не було можливості цим займатися, мати свій гараж».
Не всі можуть піти на фронт – хтось через здоров'я, інвалідність. І тут вони можуть зробити свій внесок у нашу перемогу
«Тато у мене мав справу з машинами і на мене, мабуть, це якийсь відбиток наклало», – каже кримчанин.
Свою роботу з виробництва баггі для ЗСУ він називає «моральним внеском»: «У масштабах подій, що відбуваються, ясна річ, що це піщинка в океані, але якщо таку «піщинку» кожен робитиме, то, я думаю, результат буде хороший… Плюс хлопці, які працюють у моїй команді, вони також задоволені тим місцем, де працюють. У плані того, що вони роблять щось корисне, бо не всі можуть піти на фронт – хтось через здоров'я, інвалідність. І тут вони можуть зробити свій внесок у нашу перемогу».
Виїзд із Криму
Муса народився у Криму і більшу частину життя прожив на півострові. Але у 2014 році Росія анексувала Крим, і він зрозумів, що не зможе там більше залишатися: «Вижити у цьому режимі можна. Але жити – це не зовсім синонім слова «вижити». Або ти маєш повністю бути «стерильним» і покірним, і все, що тобі кажуть, робити, або ти маєш любити «совок», якусь там «Російську імперію», інакше ти будеш під загрозою».
Кримчанин каже, що «розумів, що ми вже всі у фсбешників на олівці». Муса був учасником масового мітингу за територіальну цілісність України 26 лютого 2014 року біля стін кримського парламенту в Сімферополі, який скликав Меджліс кримськотатарського народу.
Така була енергетика, що її не передати – весь величезний натовп воєдино хоче знести всю проросійську погань
«Ми були навколо цієї Верховної Ради [Криму], «Пентагону» нашого місцевого. І був коридор міліції між нами, і ми почали штовхати їх (прихильників Росії – КР). Пхали, штовхали, штовхали. І зрештою за кілька годин їх виштовхали. Це все так… коли тебе в натовпі несуть, ти руки, ноги підіймаєш, руки так ставиш, щоб тебе не задушили, бо настільки сильна тиснява, що ти навіть не можеш вдихнути. Ноги підіймаєш, а тебе натовп несе. Така була енергетика, що її не передати – весь величезний натовп воєдино хоче знести всю проросійську погань», – згадує кримчанин.
Мітинг на підтримку територіальної цілісності України під стінами кримського парламенту. Сімферополь, 26 лютого 2014 року
Але ейфорія тривала недовго – 2 березня 2014 ні в кого не залишилося сумнівів, що російські війська зайшли до Криму. За цей період було захоплено ключові адміністративні будівлі, а замість українських прапорів підняли триколори.
Хлопців, хто брали участь у мітингах, дуже активно «смикали», і це стало небезпечно
«Під загрозою був весь мітинг 26 числа [його учасники]. Всі знімали на телефони, викладали на YouTube. І потім просто за цим відео фсбешники почали їздити і всіх виловлювати, відправляти на допити, фабрикувати справи проти Меджлісу кримськотатарського народу… Хлопців, хто брали участь у мітингах, дуже активно «смикали», і це стало небезпечно. Хтось безвісти зникав, як і зараз зникає інколи. Допити з тортурами, вся ця історія… Через це стало жити небезпечно, і розумів, що треба пересуватися у просторі, де ти зможеш плюс-мінус якось жити далі», – розповідає Муса.
Озброєні російські військові без розпізнавальних знаків в аеропорту Сімферополя, 28 лютого 2014 року
В Киев Муса перебрался в 2015 году. Он признается, что переживал, что «тут у украинцев будет похожая ментальность».
«Мені жодного разу ніхто за весь час, який я живу в Києві, не дорікнув за мою національну приналежність, колір шкіри чи мою вимову. У Криму я в цьому виріс», – згадує Муса. – Коли мене мама народжувала, тоді УЗД не було. І тільки я народився, заволав, мама така: «Ну хто там? Хлопчик, дівчинка?». І акушерка з такою незадоволеною пикою каже: «Ще один кримський татарин», – розповідає кримчанин.
Кримчанин Муса
Муса каже, що обов'язково повернеться до Криму.
«Забув автора книги із записками психотерапевта з концтабору (йдеться про книгу «Людина в пошуках сенсу» Віктора Франкла – австрійського психолога та психіатра, який описав свій досвід перебування в нацистському концентраційному таборі під час Другої світової війни – КР), де він сказав, що першими з ладу вийшли люди, які думали, що ось-ось все скоро закінчиться. Я можу переплутати, але другими вийшли з ладу ті, хто казали, що це ніколи не закінчиться. І вижили лише ті, хто мав мету. Є, як є, і буде коли буде. Але при цьому треба не зупинятися, а далі ставити собі цілі й рухатися. Тому в мене такий погляд… Зрозуміло, що хочеться додому, але чудово розумію, що треба дуже великий шматок роботи зробити, щоб повернутися туди і щоб потім знову не втратити Крим», – каже Муса.
Якщо наші баггі зможуть допомогти нашій перемозі, то, гадаю, не дарма я цією справою займаюся
Кримчанин вважає, що для цього потрібна згуртованість у суспільстві та гарантії: «Не якийсь там Будапештський меморандум – незрозуміло що, а справді мають бути гарантії… Має статися так, щоб Росія, в принципі, ніколи не змогла нічого ні в кого відтяпати. Ми чекаємо цього моменту, коли настане перемога, тоді ми зможемо всі дружненько, взявшись за руки, повернутися додому. На сьогодні поки що такої можливості немає. І ми зараз займаємося тим, щоб цю можливість наблизити. Якщо наші баггі зможуть допомогти нашій перемозі, то, гадаю, не дарма я цією справою займаюся».
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.